Закохані комарики — як живі ліхтарики…

Магію теплих духмяних ночей у липні доповнюють мільйони рухливих вогників, які, блимаючи, снують над полями, у лісах, біля річок. Ще одна ідилія літа!

Оті романтичні - білі, жовті, зеленкуваті, сині, блакитні, червонуваті - холодні вог­ники випромінюють комахи. На нашій пла­неті видів таких живих «світлодіодів» набереться дві тисячі. У такий спосіб вони спілкуються між со­бою, лякають своїх ворогів і, головне — зваблюють одне одного. Чим загадковіше світить ліхтарик на тілі самця, тим більше у нього шансів завоювати увагу самки. Вчені встановили також, що «дами» швидше закохуються у тих «кавалерів», які миго­тять своїм світлом частіше. Образно кажучи, коли частіше б‘ється їхнє серце…

Науково-технічний прогрес багато в чому шко­дить світлячкам, особливо тим, що живуть у місь­ких парках, біля водойм. Нічне освітлення ву­лиць дезорієнтує самок — при яскравих вогнях ЛЕД-ламп вони не помічають мініатюрних вогни­ків самців. Відтак не спарюються. І світлячків стає щораз менше. У Сполучених Штатах 18 видів цих комах перебувають під загрозою зникнення…

«Лампочками» для цих комах слугують клітини-фотоцити у кінці черевця, які наповнені речови­ною люциферином. Як тільки через трахеї до неї надходить кисень, відбувається хімічна реакція, і ці «лампочки» засвічуються. Кажуть, цю особли­вість світлячків вивчили дослідники у галузі елек­трики — і придумали люмінесцентні лампи.

Як би лірично ми не розповідали про закоха­них світлячків, у їхніх стосунках часто трапляються трагедії. Після «шлюбної ночі» самка може з'їсти свого коханого. Таке ці комахи практикують для того, щоб з крові самців поповнити свій організм речовинами, які надалі захищатимуть самку і її по­томство. Така собі самка-канібалка…