Учорашній воїн доглядає тварин
Свого часу Ігор Сабадаш зі села Мшани Львівського (донедавна Городоцького) району брав участь в АТО. А вранці 24 лютого 2022 року відразу прийшов до Центру комплектування та соціальної підтримки ЗСУ. Уже через два дні у складі 24 ОМБр імені Короля Данила був в окопах на Донбасі
29 квітня неподалік села Оріхового Луганської області отримав важке поранення. Прогнозували, що залишиться без руки та ноги. На щастя, обидві кінцівки вдалось врятувати.
Місцем реабілітації захисника стала його ферма, розташована в рідному селі. Тепер учорашній воїн щодня проходить 15 кілометрів (наголошує, це навіть більше, ніж робить середньостатистична людина) та лікує руку, адже не функціонує променевий нерв.
До початку збройної агресії Росії захоплення сільським господарством для Ігоря Сабадаша було хобі. Пригадує, що розпочинав із трьох гусок та двох гусаків. Знесені пернатими яйця заклав в інкубатор. Вилупилося 15 жовторотиків. Птиця виросла. Шкода було її різати, тож залишив на розплід. Відтак поступово чисельність поголів'я зростала.
Коли повернувся зі зони АТО, вирішив розводити ВРХ м’ясної породи. Продовжує цю справу досі. Теплої пори стадо постійно перебуває на лузі і лише зимує у приміщенні.
Ще ж ґазда має свиней породи угорська пухова мангалиця, котрі дають делікатесне м’ясо та сало. А віднедавна наш захисник завів і коней та поні. Гривасті уособлюють для нього реабілітацію й спокій.
На старті реалізації нового задуму були потрібні значні капіталовкладення. Ветеран скористався Комплексною програмою підтримки та розвитку сільського господарства у Львівській області, завдяки якій одержав пільговий кредит для закупівлі тварин і необхідного обладнання. Тож розвиває ще один напрям — туристичний. Каже, чекає у себе бойових побратимів та усіх охочих.
Принагідно зауважимо, що герой нашої розповіді ніколи не був байдужим до чужого горя й біди, тим паче зараз, у період війни. На початку літа він виявив готовність прийняти на своїй фермі тварин із «гарячих» регіонів. Відгукнулася жінка з Чернігівської області. Вона залишила чотирьох поні та одного коня, що перебували у контактному зоопарку. Ті й тепер живуть на Львів-щині.
Ігор Сабадаш пояснив причини такого вчинку: «Мені люди теж допомагали. Коли почалася війна, довелося залишити своє стадо і поїхати воювати. Поки мене не було, друзі, знайомі дбали про поголів'я. Зрештою, навіть після повернення з фронту я тривалий період не міг працювати. І тут виручили небайдужі. Тому теж хочу підтримати тих, у кого виникли проблеми».
