«Козирні» коні Бориса Семиволоса

Серед місцевих дітей знайшлося немало хлопців і дівчаток, які, по-справжньому полюбивши тварин, увесь свій вільний час проводили в новому для них життєвому просторі, яким стала школа. Напували, годували своїх підопічних, доглядали за кіньми. І, звісно ж, брали уроки їзди верхи у власника-тренера школи Бориса Семиволоса.

«Лошадкін дім» — так називалась у першому «варіанті» свого існування школа, яка дуже швидко стала візитівкою Кремінної. Не лише жителі містечка полюбляли приходити на ферму Бориса Семиволоса, на якій утримувались 14 коней. Щоб подивитись на вправні заїзди та окремі театралізовані сценки, які діти почали виконувати на конях. Дорослі «дядьки» та «тітки», гості міста, яким також було цікаво на власні очі побачити таку «диковинку», як імпровізовані кінні перегони за участі дітей, сюди навідувались.

Усе зіпсувала війна. Спочатку, як стверджує Борис Семиволос, була надія, що невдовзі обстріли, від яких тварини спокій втрачали, припиняться. Не дочекались. Оскаженілий окупант до ескалації вдався. Обстріли почастішали. Ризиковано було у таких умовах працювати із спантеличеними, виведеними з рівноваги тваринами. Настав день, коли власник зрозумів, що з Кремінної потрібно вибиратись. Не так легко, зважаючи на його господарство, далась організація «відходу». Але знайшлись добрі люди, які допомогли. Останні роки Борис Семиволос разом із своїми кіньми провів на Тернопільщині. Власник вдячний тим, хто його прийняв. Але ж недаремно кажуть, що риба де глибше шукає, а людина — де краще. Так склалось, що життєва доля звела його з колишнім міською головою Трускавця, знаним на Дрогобиччині підприємцем Русланом Козирем.

Довідавшись про труднощі та проблеми, які звалились на голову Бориса Семиволоса, наш краянин запропонував йому свою допомогу. Запросив перебратись до розташованої поблизу Дрогобича екоферми, власником якої є родина Козирів. Борис Семиволос погодився.

На новому місці школа з Кремінної, як інформує пресслужба Дрогобицької міськради, забезпечена всім необхідним. Тепер вона нову назву має - «Козачок «Кремінна-Дрогобич». Власник помаленьку повертається до того, що так добре вдавалось у Кремінній — навчає дітей верхи їздити. Дуже радий, що має нових учнів та помічників, які, як заведено у школах їзди верхи, свою «науку» починають із знайомства з конем — напування та годування тварини. «Я задоволений своїм сьогоднішнім становищем, вдячний Руслану Козирю за його небайдужість, щедре серце. Тішуся, що на ферму багато дітей приходить. Їхня присутність тут — вірний індикатор того, що добру справу робимо. На погане діти не йдуть», — коротко висловився про справи на новому місці Борис Семиволос. Руслан Козир, як і Борис Семиволос, небайдужий до коней. І не тільки до них. На його фермі ще й вівці утримуються. Вони, як було нам сказано, вже до нових гостей адаптувались, «товаришують» з кіньми. Для Руслана Козиря, як стверджує він сам, тварини — це постійне джерело позитивних емоцій. А раз так — дбає про те, щоб порожніх приміщень на його фермі не залишалось. Тут на нове «поповнення» чекають — маленького оленячого стада.