Їхня любов — це робота

У жовтні планується відкриття Кінологічного центру Головного управління національної поліції у Львівській області. До цього часу, центр не мав власної території і був змушений її орендувати. Вже зараз тут нараховується двадцять сім собак, чотири з яких нещодавно передав Благодійний фонд американського мецената Говарда Баффета. Центр поповнився однією німецькою вівчаркою і трьома бельгійськими.

«Їх використовуватимуть у службовій діяльності. У залежності від здібностей собак, буде визначений їхній напрям роботи. У кожної службової собаки є свій — пошук людей по сліду, пошук трупів, пошук наркотичних речовин і пошук вибухівки та боєприпасів.

— Базова підготовка в них вже є, — розповідає заступник начальника кінологічного центру Національної поліції Львівщини Ярослав Дмітрієв. — У сучасних реаліях, так чи інакше робота наших собак повʼязана з війною, йдеться про замінування, незаконний обіг зброї тощо".
За його словами, нерідко кінологи з Львівщини разом зі своєю службовою собакою їдуть у відрядження на допомогу в інші регіони країни. Відбуваються регулярні ротації.

«Наші собаки і сьогодні працюють на деокупованих територіях. Зокрема ми виконували завдання на Київщині, Харківщині та Херсонщині», — додає він.

Демчик

Підопічний пана Дмітрієва чорна бельгійська вівчарка, пес на ім'я Демчик, один з тих, які передав Україні благодійний фонд Говарда Баффета. Це спеціальна собака, який буде використовуватися для пошуку вибухових речовин та зброї.

«Демчик соціалізований пес, навчений на пошук предмета. Тобто у нього є той фундамент, від якого ми відштовхуємося і надалі готуємо собаку, -- пояснює кінолог. — Перше ми вчимо тварину знаходити апортувальний предмет, банально — це м’ячик. Ми привчаємо його до пошуку в різних умовах — у приміщенні, транспорті, на певній території, подвірʼї, вулиці, також обшукувати багаж».

У процесі навчання, коли собака знаходить іграшку, пасивно її позначає. Своєю поведінкою вказує на те, що м’ячик дійсно там. Тобто він не повинен ні кусати предмет, ні дряпатися лапкою, не торкатися носом, ні навіть гавкати.

«Собака в залежності від висоти на якій захована закладка, його позначає - чи то сідає, якщо предмет високо, чи лягає, якщо нижче. Потім ми до тієї іграшки підставляємо, наприклад, запах вибухівки (спеціальні імітатори вибухових речовин) і в пса є асоціація запаху вибухівки чи зброї з іграшкою. Тобто він думає, що шукає свою улюблену забавку. А коли знаходить запах вибухівки чи зброї, отримує іграшку, це є мотивація для подальшої роботи», — пояснює він процес навчання службових собак.

Починають з нескладних умовах, з мінімальною кількістю подразників і неглибокої закладки. З часом відшліфовуються навички роботи.

«Навіть через два-три місяці до пів року навчання собака вже може шукати. Та запахів, наприклад, вибухових речовин, є дуже багато і наші підопічні мусять знати всі! Тому тренуватися потрібно постійно, — зауважує пан Дмітрієв. — Це як у будь-якому спорті. Поступово від маленького — до великого, від простого до складного».

Перед тим, як брати участь у реальній роботі, службовий собака повинен пройти спеціальну сертифікацію.

Робота з Демчиком не відрізняється від тої, яку проводять з його вітчизняними «колегами».

"Собака є собака, чи вона з-за кордону, чи наша, інстинкти, рефлекси ті самі. Фізіологія не міняється від того, де вона вирощена. Просто треба потратити незначну кількість часу, щоб налагодити з собакою контакт і вже перевчити під свій стиль роботи", — пояснює кінолог.

Демчик, за словами, його наставника, яскраво виражений холерик. І хоча для пошуку вибухових речовин та зброї краще підходять флегматичні собаки, через свої гіперактивність і енергійність він зможе зробити більший обʼєм роботи, ніж його спокійніші «колеги». Екіпірування тварин залежить від умов в яких вони будуть працювати. Якщо це робота на деокупованих територіях де зазвичай можуть бути осколки, уламки, бите скло тощо, на собак одягають спеціальне взуття, окуляри та бронежилети.

Чінзана

Разом зі своєю Чінзаною, чорним лабрадором, кінолог Кінологічного центру Головного управління національної поліції у Львівській області Олег Павлишин працював на звільненій від російських окупантів Київщині.

«Там ми виконували завдання з пошуку і виявлення вибухових речовин, боєприпасів та зброї. На деокупованих територіях, давав команди і собака виконувала, нічого особливого для неї не було. День-два для адаптації і все. Працювали на блокпостах та житловому секторі. Оглядали речі, приміщення тощо. Чінзана виконувала свою роботу з притаманною їй відданістю. У тих умовах, звичайно, ми неодноразово виявляли розшукувані заборонені предмети», — згадує він.

Про деталі своєї роботи, з зрозумілих причин, пан Павлишин поширюватися не може.

Семирічна Чінзана, за мірками службових собак, вже немолода і швидко втомлюється. Вона не може працювати у такому темпі, як раніше. «Я готую нову молоду собаку їй на заміну. А коли Чінзана піде на пенсію (наших підопічних списують за станом здоров’я і віком), планую забрати її до себе додому, -- продовжує кінолог.

За час своєї служби Чінзана неодноразово отримувала подяки та грамоти, та найбільшою для неї нагородою — є якісно виконати свою роботу, завдання, поставлене господарем.

Зої

Їхня найбільша любов, сенс життя — це робота. Чотирирічна бельгійська вівчарка Зої працює в завалах, шукає постраждалих і тих, хто потребує допомоги у завалених приміщеннях. Донедавна вона була єдиною «завальною» собакою у нашому регіоні. На сьогодні на Львівщині таких спеціальних собак є дві.

У них процес навчання трохи інший та триваліший, ніж в інших службових собак. Саме на таку роботу дуже складний відбір чотирилапих. Потрібно майже два роки тренувань, щоб «завальний» пес міг приступити до своєї праці.

«Ще цуциками, з віку 2,5−3 місяців разом зі своїм наставником, вони практично живуть на завалах, їдять, бавляться тощо. Така собака має навчитися спокійно заходити у підвальне, сире, неосвітлене, вузьке приміщення і провести там якийсь час. Для них завали — це найкраща гра, — пояснює інструктор службового собаківництва пошуково-рятувального кінологічного відділення аварійно-рятувальної частини аварійно-рятувального загону спеціального призначення Головного управління ДСНС України у Львівській області Олександр Коростинський.

Бельгійська вівчарка (малінуа) на службі у надзвичайників вже майже рік. Вона може шукати людину на завалах на глибину до двох метрів і на таку ж висоту. Якщо людина засипана боєм, піском, дрібним камінням, собака чує її запах, так само, якщо вона буде пробігати повз, відчує, що зверху є запах незнайомої їй особи.

«Вона знає, де знаходиться людина, на яку ти можеш не звернути увагу або її просто фізично не видно, наприклад, у темному приміщенні, підвалі тощо. Собака дасть знати, що там є хтось живий — позначить голосом. Вона буде гавкати до того моменту, поки ти до неї не доберешся. Позначатиме людину і п’ять, і п’ятнадцять хвилин», — пояснює інструктор. Собаки на завалах працюють у рятувальних жилетках та спеціальному взутті.

На Львівщині на тих завалах, які утворилися після влучання російських ракет, Зої, на жаль, живих людей не виявила, їх там уже просто не було.
Зокрема на території пошкоджених через російську атаку будинків на вул. Стрийській, вівчарка щогодини прочісувала завали. Як правило, собака працює без повідка, вільно шукає.

«Але коли ми пересувалися на третьому поверсі, ще був четвертий складений донизу поверх, я з нею працював на повідку. Бо розумів, що вона може почути запах людини і в той момент не думати про свою безпеку, адже пошук це головний їхнього життя. Вона тоді йде на пролом. Так я огороджував їй територію небезпечну для неї».

«Рятувальники розбирали руїни по два-два з половиною метри в глибину, тоді проводилися пошуки і запускали Зої, і вона вже показувала, що на даному етапі роботи, на цій глибині, на цій висоті немає жодної живої людини, — згадує пан Коростинський. — І це справджувалося. Те саме було на Золочівщині».

За його словами, собака дуже сильно звужує простір пошуку. Під час війни це дуже важливо, бо іноді час, щоб когось врятувати, йде навіть не на хвилини, а на секунди.

Головна особливість «завальних» собак — фізіологічна, вони не повинні бути заважкими, масивними, мають бути прудкими, рухливими і спокійно пересуватися будь-якими поверхнями і найголовніше — психологічно стабільними взагалі не реагувати на будь-які гучні звуки.

«Під час навчання з ними запускаємо збоку бензопили, бензорізи, кричать люди, працюють сирени. До війни біля собак на відстані п’яти метрів періодично стріляли з холостого пістолета. Наші підопічні не повинні боятися пробиратися у темні, мокрі, холодні, вузькі місця. Я сам бачив, як Зої пролазила в дуже малі діри і навіть не розумів, як вона це робить», — висловлює захоплення кінолог.

Вона активна чітка собака, постійно хоче бавитися. Щоб підтримувати форму що два тижні вивчає нові команди. Кожного ранку і кожного вечора зі своїм наставником вони пробігають по чотири кілометри. Живе у частині у спеціально обладнаному вольєрі.

«Поки господар скаже працювати — буде це робити. Вона дуже працездатна! А коли не на роботі, поводиться, як звичайна собака. Улюблениця частини. До інших людей ластиться, мовляв, погладьте, за вушком почухайте, а мені вже підставляє животик, — розповідає пан Коростинський. — Навіть Європа не має таких підготовлених собак, як наші. Враховуючи їхні теперішні реальні умови пошуку, а реальність вона завжди відрізняється від тренування».