Козуля Соня спить на дивані

Дикі тварини повинні жити серед дикої природи, вважають зоологи. Але часто трапляються випадки, коли притулком для звірини вимушено стають людські оселі. Про одну з таких історій розповів телеканал міста Коростеня на Житомирщині.

Улітку сім'я Наталії Не­стерчук пішла збирати лі­сові ягоди. У гущавині на­трапили на крихітне (важило 600 грамів), немічне, напівживе малятко козулі. Видно, тварин­ка давно не відчувала материн­ської опіки, була голодною — бо жалібно пищала, у неї було по­шкоджене око, а частину носика погризли комарі. Життя малюка висіло на волосинці, тому пані Наталія вирішила забрати його додому, у село Грозни.

Ветлікар підказав, як догля­дати сироту. Йому давали ліки, кожні три години поїли моло­ком, а згодом годували різними вітамінними кормами. Взимку пані Наталія пригощала тварин­ку листям із троянд, яке влас­норуч збирала по чужих палі­садниках, а також засушеними квітами. Дотепер постійно дає кукурудзу, сіно, висівки, сиру картоплю, пшеницю. Улітку-во­сени вводила у раціон своєї улюблениці лісові гриби, які ко­зуля хрумала з величезнм за­доволенням. І за кілька місяців знайда виросла у здорову, гра­ціозну козулю. Назвали її Со­нею.

У новосела є своє місце у бу­динку Нестерчуків, хоча вільно гуляє по всіх кімнатах. Ложем для Соні слугує розлогий диван. Спати разом з нею вкладаються два домашні коти. Крім них, пані Наталії та її чоловіка, не підпус­кає до себе нікого. Господарі так прикипіли до своєї улюблениці, що пробачають їй всякі дрібні капості, як-от погризені журна­ли, шпалери, пошкоджену за­рядку до телефону…

Домашня козуля, як і її лісо­ві родичі, має свій особливий режим харчування. Двічі на ніч проситься, щоб їй дали чогось смачненького. Тоді пані Ната­лія встає з ліжка і готує для неї перекус. І ще — «до вітру» Соня проситься сама, природну по­требу справляє надворі.

Приручену козулю Нестерчу­ки хочуть відпустити у дику при­роду. Адже довколишні шуми її дуже лякають: проїде машина чи хтось із чужих заговорить не­подалік — відразу втікає до хати. Тож незабаром Соня поїде жити у районний заказник «Межиріч­чя» — там адаптується до життя на природі. Пані Наталія приїж­джатиме до неї у гості. А з часом, коли це миле звірятко звикне до самостійного лісового життя, йому дадуть повну свободу.