Козина ферма із Донеччини переїхала на Волинь

Спочатку придбали в бабусі з Кос­тянтинівки сім звичайних кіз. Згодом закупили у Німеччині цапа англо-ну­бійської породи. Поступово стадо збіль­шувалося. Тож господар отримав грант і за надані гроші 2017 року відкрив сироварню.

Таким чином сформована невеличка команда із козячого та коров’ячого моло­ка почала виготовляти різноманітну про­дукцію. Вчилися, як мовиться, «на марші». Рецепти використовували не лише класич­ні, а й авторські, закваску брали італійську — тільки якісну, без заборонених добавок. Та найголовніше, що до роботи ставилися з великою любов’ю. Тому усе виходило.

Свої товари господар продавав у міс­цевих крамничках, на ярмарках, через мережу Інтернет. Справи розвивалися не­погано. Готувався нарощувати обсяги ви­робництва.

Але війна, що вибухнула 24 лютого, вне­сла великі корективи у ці плани. Розпочали­ся артилерійські обстріли, зник газ. Суттє­во впав збут продукції. Утримувати тварин ставало дедалі важче через дефіцит кормів, води та електроенергії. Тому україномов­ний представник Донбасу з чубом-оселед­цем вирішив переїхати на більш спокійну територію. Прихисток запропонував йому волинський фермер Іван Будь із села Дер­но. Відтак на початку вересня Сергій найняв автомобіль-«скотовоз», яким за 1000 кіло­метрів перевіз обладання та 150 своїх кізок.

На новому місці - незвичний клімат, інша трава. Тож чотириногі особини приживали­ся непросто, часто хворіли (окремі навіть загинули). Однак поступово призвичаїлися до нових умов і стали «західняками».

Зараз не всі кози дояться, адже значна частина — кітні. Але після окотів молока сут­тєво побільшає. Тоді виробництво набере нових обертів, розшириться асортимент.

До речі, 1% виторгу від проданої про­дукції Свириденко перераховує на потреби ЗСУ. Військовим та їхнім родинам під час купівлі надає 5%-ні знижки. Робить усе для того, аби наблизити Перемогу і в шахтар­ському краї запанував мир.