«Каблучку з освідченням надіслав поштою, а у смс-переписці запитав, чи вийду за нього заміж»

Антоній Радомський приїхав з фронту на кілька днів — на власне весілля

Фото з альбому Надії Радомської
Фото з альбому Надії Радомської

Про те, що заступниця генерального директора Львівського театру імені Марії Заньковецької Надія Коропецька виходить заміж, у театрі ніхто не знав. А пані Надія неабияк здивувала заньківчан — у день свого народження прийшла на роботу трохи із запізненням. Як з’ясувалося, у неї була поважна причина — Надія Коропецька вийшла заміж і стала Радомською. А після розписки, на якій не було ані батьків, ані друзів (лише свідки), коханий повернувся на передову.

Пані Надія розповіла журналістці «ВЗ», що вони з Антонієм Радомським познайомилися ще 2012 року через сферу культури — управління культури тоді не мало свого юриста, і пані Надія їм допомагала.

— Це було лише професійне спілкування, — каже жінка. — Антін тоді працював у пресслужбі обласної ради, старший від мене на 10 років. Ми бачилися лише на спільних чи виїзних засіданнях. Коли були перерви під час засідань, Антін розповідав про себе, свою діяльність, а також про організацію української молоді «Спадщина», до якої входили його діти, а згодом і мої. Наше спілкування було лише діловим. А з часом і зовсім припинилося.

Знову почали спілкуватися 2014-го, коли Антоній Радомський пішов добровольцем захищати Батьківщину. Тоді знову перетнулися уже по волонтерській лінії. У жовтні 2014 року Надія Коропецька їздила з гуманітарною допомогою ближче до передової. Там і зустрілися. Антін тоді запропонував, щоб Театр імені Марії Заньковецької привіз у Сватове, яке наші захисники відстояли, свою виставу.

— Я спробувала це реалізувати, і у грудні того ж року ми повезли виставу «Наталка Полтавка». Була вражена, бо для підлітків Сватового це було перше відвідання театру. Емоцій було поза край! Вірю, що нам вдалося щось доброго посіяти у їхніх головах і серцях. Окрім акторів театру, поїхав ще й наш оркестр. А ще одну виставу актори зіграли для наших військових.

— І відтоді між вами й Антоном щось «закрутилося»?

— Ні. Незабаром Антін переїхав до Києва, ми спілкувалися лише у соцмережах, наші дороги не перетиналися. А з повномасштабним вторгненням росії в Україну Антоній Радомський знову пішов добровольцем на війну. Це було 26 лютого.

Захоплююся його любов’ю до України і мужністю. Саме такими він виховав своїх дітей від першого шлюбу. Його старший син також захищає Україну. До речі, зі сином вони зустрілися у військкоматі — обидва пішли добровольцями… Антон переганяв машини на фронт, а у нашому Театрі з першого дня війни був волонтерський центр, і Антон заїхав у Театр по волонтерську допомогу. Тоді ми з ним перекинулися кількома словами, потім знову почали переписуватися у соцмережах. Писали одне одному про все на світі, я чекала його повідомлень. Знаю, що і моїх він також чекав з нетерпінням. Згодом запитав, чи можу приїхати у Харків. Але перед тим поштою надіслав мені каблучку з освідченням, а у смс-переписці запитав — чи вийду за нього заміж? Між нами були розмови про те, що Антін хоче одружитися після закінчення війни. Але після певних обставини сказав, що чекати на закінчення війни не хоче.

— Наречений приїжджав, щоб подати заяву на одруження?

— Із фронту він написав заяву до РАЦСу, йому командування дало коротку відпустку, під час якої ми одружилися. Без батьків, лише свідки. Після нашого одруження Антін знову поїхав на схід.

— Так виглядає, що «букетно-цукеркового» періоду не було?

— Чому ж не було? Усе відбувалося онлайн (сміється. - Г.Я.).

— Як вас прийняли батьки Антонія, адже для обох — це вже не перший шлюб?

— Із батьком Антонія ми були знайомі здавна (ще давніше представляла його інтереси в суді). Так, я переживала з приводу того, як мене сприйме його родина, але батько казав, щоб я не хвилювалася. І мама мене добре прийняла. Їздила до них у гості, готували разом на Святвечір пісні страви. Антону вдалося на саму вечерю вирватися у відпустку, ніхто про це не знав.

— Він любитель сюрпризів?

— О, ще й який! Для батьків і молодшого сина це був не просто сюрприз, а надзвичайний подарунок.

— Як ваші з чоловіком діти сприйняли новину про ваше одруження?

— Мої сини від першого шлюбу, яким, відповідно, 23 і 21 рік, добре сприйняли. Це дорослі хлопці, які все розуміють. Старший син Антіна — воює, донька живе за кордоном, а з молодшим сином маємо добрі стосунки. Мабуть, війна по-іншому дозволяє оцінити стосунки між людьми. Тому ні заперечення, ні конфлікту не було.

— На розписку ви одягнули вишиванку, а ваш наречений — камуфляж…

— Був у камуфляжі і у вишиванці, яку я йому вишила за місяць — перед нашим одруженням. Антін жартував: «Вишивай, буде мені ця сорочка на весілля». І я вишила. Передала вишиванку йому на передову, а він саме у цей момент збирався їхати до мене. А тепер Антін каже, що має трирівневий захист — нашу молитву, вишиванку як оберіг і бронежилет. Я у це також вірю і молюся, щоб повернувся живим і неушкодженим.

Схожі новини