«Нашим воїнам ці гроші більше потрібні…»

Прості люди, діти і старші люди чим можуть допомагають ЗСУ. Хтось співає на вулиці, щоб зібрати тисячу-другу, хтось плете шкарпетки, щоб «нашим соколятам» було тепленько. А житель тернопільського Борщова Гнат Дулебко віддав свою пенсію. 12 квітня 2023 року Гнату Івановичу виповниться 89 років. Чому старший чоловік, який живе тільки з пенсії, віддає її нашим захисникам, журналістка «ВЗ» запитала у Гната Івановича.

— Мені вистачає пенсії, — каже пан Гнат. — Точніше, му­сить вистачати. А нашим вої­нам ці гроші більше потрібні, бо вони нас захищають. Якщо вони нас не будуть захищати, то і тої пенсії не буде. Кожна людина повинна над цим по­думати, бо кращі сини і донь­ки захищають нас, наших ді­тей, усе те, що ми придбали, нашу українську землю, усю нашу країну, яка нам так доро­го дісталася.

— Яку маєте пенсію?

— 6 357 гривень. Ще да­ють 200 гривень «чорнобиль­ських». Усе життя працював водієм на автопідприємстві. Маю єдиний запис у трудовій книжці - 48 років.

— Ви неодноразово дава­ли гроші на підтримку ЗСУ. Скільки загалом коштів по­жертвували?

— Три рази різними сумами. Два рази по 5 тисяч і один раз — 6000. Загалом 16 тисяч гри­вень.

— У вас є діти і онуки. Чи не відмовляли вас? Адже це чималі суми…

— Та ви що? Мої діти — дуже добрі люди. Щирі і мудрі. Вони також від себе переказують кошти! А скільки мені треба? 17-й рік живу сам, відтоді, як не стало дружини. Донька живе на Вінниччині, син — у Львові. У нас така родина, що ми допо­магаємо усім, кому можемо. До прикладу, загинув хтось на фронті, привезли Героя на ві­чний спочинок додому. На по­ховання даю родині по тисячі гривень. Часто у таких родинах залишаються маленькі діти. Так само роблять і мої діти.