Подружжя Івашківих відроджує мистецтво Сокальської кераміки

Журналістка «ВЗ» відвідала майстерню, де виготовляють кераміку з унікальним орнаментом — з пташками та соняхами

Фото автора
Фото автора

Якщо ваш тур вихідного дня пролягає через шахтарський Червоноград (гравці туристичного ринку пропонують запровадити окремий екскурсійний маршрут до однієї з непрацюючих шахт, щоб показати стиль життя шахтарського краю. — Авт.), завітайте у село Бендюга, що за три кілометри від Червонограда. Там працює гончарна майстерня, де виготовляють знамениту Сокальську кераміку. Цією справою єдині в регіоні займаються подружжя Івашківих.

Колись лише у Сокалі було сорок садиб, де господарі виготовляли Сокальську кераміку. Давнє гончарне мистецтво Сокальської кераміки тепер відроджують у селі Бендюга.

Глину для своїх креативних виробів гончарі беруть з родовищ Сокальщини та Золочівщини. У майстерні-музеї виготовляють рідкісний вид кераміки — димлену. Це один з видів кераміки, випаленої за спеціальною технологією — без доступу повітря. Її ще називають чорнолощена, чорна, сива, задимлена, закурена кераміка.

У майстерню Сокальської кераміки завітала журналістка «ВЗ» (у межах промотуру департаменту туризму та курортів Львівської ОВА).

… Нашу туристичну групу неабияк вразила майстерня ще «з двору». Це галицький красивий особняк, фасад якого розмальований символами — соняхами та пташками. Саме такий фірмовий орнамент у Сокальської кераміки. Переважає три кольори — жовтий, зелений і коричневий. Майстри (подружжя Сергія та Алли Івашківих) придбали в цьому селі будівлю майстерні два роки тому, а самі мешкають у Червонограді.

Нас зустрічає господар майстерні Сергій Івашків. І у добрих традиціях справжнього ґазди — кіт та собака подружжя. Пан Сергій показує склади з двома видами глини, з якої виготовляють вироби.

«Гончарство починається з глини, — каже Сергій Івашків. — Сировину беремо на кар'єрі. Два види глини (з кар‘єру та з-під лісу) змішуємо разом, щоб наші вироби були міцними. Так їх краще ліпити. Глину пропускаємо через спеціальні мішечки-сита. Так глину очищуємо від корінців, камінців, готуємо до використання на гончарному колі».

Хочете сісти за гончарний круг — носіть у дамській сумці ножиці

У майстерні кипить робота. Дві майстрині розписують готові вироби. На окремих поличках сушаться щойно виготовлені гончарні речі - макітри (невдовзі буде їхній сезон), тарілки, горнятка… Кожен охочий турист може спробувати свої сили і власноруч виготовити свій виріб. Одна з панянок нашої туристичної групи виявила ініціативу і за мить на гончарному колі з’являються перші обриси посуду. «Що будемо робити? Може макітру, бо скоро Святий вечір», — запропонував Сергій Івашків.

Панянка погодилася з ним. Тим часом, Сергій пригадав правила безпеки під час роботи за гончарним кругом. Одне з них — не мати нарощених нігтів чи манікюру з камінням. Пригадав, що колись на одному з фестивалів у Криму до нього підійшла відпочивальниця, яка мала на курорті дві мрії - покататися по морі на спеціальному парашуті, який їде за кораблем і власноруч виготовити гончарний виріб. Однак Сергій звернув увагу на довгі нарощені нігті. Пані так хотіла сісти за гончарний круг, що витягнула з сумки ножиці і обстригла нігті…

Макітра була готова хвилин за п’ятнадцять. Але забрати її з собою ще не можна. Виріб має добряче висохнути, після цього пройти процес димлення (чорна кераміка). За кілька днів господар майстерні обіцяв відправити макітру поштою.

Ціни на Сокальську кераміку трохи «кусаються»

"Ми побували зі своїми виробами на виставках у Києві, польських Кракові та Варшаві, італійській Флоренції. Розвиваємо це ремесло", — розповідає пан Сергій.

Прямую до мисткині Алли — дружини Сергія, щоб дізнатися ціни на керамічні вироби. Саме вона є касиром майстерні та жінкою, яка пензлем оживлює речі з кераміки.

«Все життя тут живемо і не знаємо своєї історії. Ми раніше теж не знали про Сокальську кераміку, — розповідає пані Алла, — Я малюю на виробах пташок, прикріплюю до дзвоників камінець, що б'ється об стінки. Знайшли історичний каталог відомого українського гончаря Василя Шистопалця, вихідця з Сокаля. По цьому каталогу розписуємо і виготовляємо свої вироби. Він досліджував Сокальську кераміку».

Ціна чорнодимленої макітри у майстерні Івашківих — 400 гривень, баняк для запікання страви в печі чи духовці (приготування за принципом мультиварки: кидаєш сирі шматки овочів та м‘яса і запікається) — 1000 гривень. Глечики — 1200 гривень, дзвоники у вигляді сулії (посуд для вина) — 350 гривень, класичні дзвоники — від 300 грн, посудина для масла — 600 гривень, тарілка для супу — від 350 гривень.