Батальйон «Горішок»

Вирішили взятися за солодкі смаколики, які б і енергію додавали нашим захисникам, і настрій хлопцям підіймали. Обов’язково в кожну торбинку бабусі вкладають і чищені волоські горіхи. Так і зажили в околиці слави як «бабський» батальйон «Горішок»!

Веснянка — невеличке село біля райцентру Ківерці. Навколо — ліси. Тут тиша і краса. Сюди не доходить гул міських сирен. Та й місцеві сільські жінки не звикли, зачувши повідомлення про тривогу, ховатися по підвалах. Кажуть, на сході хлопці виборюють перемогу, тож і вони, на заході, теж не сидять, склавши руки.

— Кожен має трудитися, щоб вибити з нашої землі ту путінську нечисть! Все одно на пенсії без діла сидимо. А так дітям своїм допоможемо, — кажуть, і щодень беруться за справу.

Ідею подала Тетяна Хомячук. Її радо підхопили знайомі з Веснянки. Приєдналася й активістка та учасниця місцевого гурту «Терниця» Олена Миндреску, у якої двоє синів воюють. Приходить допомагати й одна жителька Ківерців. Роблять роботу й співають, жартують. Вірять, цей їхній настрій обов’язково передасться бійцям!

Основна «бригада» — це троє пенсіонерок, які горіхи б’ють, закупляють цукерки, печиво сухе, арахіс, цукати. Щомісяця витрачають на це частину своєї пенсії. Не шкодують для фронту нічого. Сусіди, побачивши, як робота там кипить, й собі стали цікавитися, чим допомогти можуть. З усієї околиці бабусям тепер зносять інгредієнти. Допомагають і деякі школярі.

Як вони тішилися, коли спакувати першу тисячу смаколиків на фронт. А нещодавно відправили вже шосту тисячу! До речі, у кожну торбинку із солодощами бабусі вкладають своє гумористичне побажання воїнам і номер телефону. Щоб був зворотній зв’язок.

— Що пишете хлопцям? — випитую.

— Наприклад: «Лупіть тих гадів, щоб аж зуби бряжчали!», — сміється Олена Олександрівна.

Подруга Любов Хомячук додає:

— Самі б тим молотком того ката прибили.

Вона — «старша» саме по горішках, тож молоток завжди в її руках.

А з фронту «бабському батальону» йдуть подяки та вітання. Хлопці шлють фото чи й дзвонять. З усмішкою цитують побажання волинських пенсіонерок: «Смакуй. Насолоджуйся. Набирайся сил і ї…ш цю русню!» Кажуть, всі їхні материнські настанови виконують. Дякують за смак рідного дому і тепло, що йде від їхніх сердець. Воно гріє тепліше, ніж «буржуйки».

Сьогодні доходять волинські гостинці у різні гарячі точки. Їдуть вони на Харківщину та Донецьк, у Луганськ та Запорізьку область. Сільські волонтерки готові працювати у три зміни, аби Перемога була швидшою. Й інших долучатись заохочують.