«Собаці мусиш приділити більше уваги, ніж дитині...»

Для тих, у кого в хаті мешкають домашні улюбленці, є тепер добра підмога для догляду за ними і життя з ними: віртуальний медіапроєкт “My dog”. Його заснували головний редактор агенції “Гал-інфо” Андрій Маринюк разом з дружиною Любою, теж великою любителькою природи (за плечима – навчання у Лісотехнічному). Аналогічного інтернет-видання у Львові досі не було...

“My dog” (адреса сторінки в Інтернеті mydog.net.ua) – уні­версальний і доволі практичний продукт. Ось лише кілька тем цього журналу: як отримати ве­теринарно-санітарний паспорт на тварину; чому під час вигулу собак варто уникати контактів із борщівником Сосновського; що треба знати тим, хто має на­мір їхати до Польщі з твариною; чи можна алергіку мати собаку; чипування домашніх улюблен­ців; чим небезпечні прогулянки з тваринами у спеку; взуття для собак: за і проти...

Більше про історію цього ме­діа і його наповнення розмовля­ємо із засновником “My dog”.

– Андрію, ви – редактор солідного суспільно-політич­ного інформаційного ресур­су. Що спонукало вас взятися за такий, як дехто каже, “не­серйозний” проєкт – інтер­нет-видання про тварин?

– У нашому житті завжди тра­пляються цікаві новини, які, на­певно, “не є форматними” для жодного з львівських інтернет-видань. Та й фактично всі вузь­коспеціалізовані видання про життя тварин позакривалися.

Рішення започаткувати “My dog” виникло спонтанно. Десь півроку тому у мене помер пес – французький бульдог Спайк. Усе життя мріяв про собаку. Ні­коли його не мав, аж поки у свої 40+, не попереджаючи нікого з сім’ї, взяв та купив пса. 3 січня приніс його додому і кажу дру­жині з сином: “Ось подарунок, знайшов його по дорозі”.

На жаль, Спайк прожив усьо­го три роки – інсульт. У фран­цузьких бульдогів є свої про­блеми зі здоров’ям. До речі, недавно зробив матеріал про те, що у Великій Британії пла­нують заборонити розведен­ня, вирощування французьких і англійських бульдогів, бо вва­жають це знущанням з тварин. Бульдоги цих порід дуже клас­ні, але також “дуже проблемні”. Після смерті свого Спайка я з півроку ходив шокований...

Пригадую, у якийсь з вихід­них гортав альбом з фотографі­ями і наткнувся на його світли­ну. Вкотре зіпсував собі настрій згадкою про улюбленця, якого вже немає з нами. Тоді й заро­дилася думка: треба щось зро­бити у пам’ять про Спайка. Коли почав формувати сайт, у лого­тип вставив його фото...

Ми у “Гал-інфо” публікува­ли багато матеріалів про життя тварин, як-от про ЛКП “Лев”, де перетримують собак і котів, про вигульні майданчики, про інші проблеми з життя братів наших менших. Тобто інформація для початкового наповнення нашо­го проєкту була. Ось зараз си­джу і працюю над черговим ви­пуском “My dog”. Моя дружина, яка посилено штудіює Deutsch, каже, що багато цікавих статей є на німецьких сайтах. Мабуть, дещо запозичимо і звідти. На­магаємося публікувати резуль­тати пізнавальних наукових до­сліджень. Активно перечитую соцмережі, щоб дізнатися, що саме цікавить любителів тва­рин, і намагаємось дати у себе на сайті відповіді.

“My dog”– наш сімейний со­ціальний проєкт. Зараз шукає­мо кваліфікованого ветеринара, який вів би відповідну рубрику. А читачі уже запитують: собаки – це добре, а де інформація для наших котиків? Тепер думаємо, як сайт “My dog” адаптувати і до мурчиків. На інших домашніх улюбленців поширювати його тематику не плануємо...

– Що особисто для вас означають тварини вдома, найперше – як для жителя міста, людини інтелектуаль­ної праці?

– Собака – повноцінний член сім’ї. Вона – як дитина. І ти му­сиш приділити їй уваги навіть більше, ніж дитині. Собака нічого не може сказати, але добре тебе розуміє, все виконує, повністю віддає себе тобі. Від спілкування з нею на весь день отримуєш не­ймовірний заряд енергії. Люди мені розповідали: коли виходили у дощ гуляти (погода така, що, як мовиться, собаку на двір не ви­женеш!), а потім приходили до­дому, витирали свого улюблен­ця – і почувалися щасливими. То були дуже приємні для цих лю­дей клопоти...