Оксана Линів: «Я перша написала Андрієві повідомлення і запросила на каву…»

Історія взаємного кохання з першого погляду

Кілька днів тому 43-річна диригентка Оксана Линів одружилася з музикантом Дюссельдорфського симфонічного оркестру скрипалем Андрієм Мурзою.

Оксана Линів та Андрій Мурза. Фото з Фейсбуку
Оксана Линів та Андрій Мурза. Фото з Фейсбуку

Львів’янка Оксана Линів вважається зіркою світового масштабу і є першою у світі жінкою, яка зайняла почесний пост головної директорки італійської опери у місті Болонья за всю історію світового музичного мистецтва. Про історію свого кохання, чим довелося пожертвувати заради свого чоловіка, а також про дитинство, батьків-музикантів і творчість — Оксана розповідає в ексклюзивному інтерв’ю «Високому Замку».

— Пані Оксано, розкажіть про ваш найперший музичний досвід? Чому стали займатися саме музикою?

— Я народилася у творчій родині, де любов до музики, до мистецтва, до українських прадавніх традицій були основою спілкування. Зростала серед мальовничих краєвидів: довкола нашої хати ріс густий ліс, золоті поля. Мій батько насадив біля нашого будинку чудовий фруктовий сад, де також ростуть багато видів винограду, та красивий квітник, в якому і донині квітнуть троянди. Зараз, живучи у багатьох країнах світу, у мегаполісах, які наповнені шумом автомобілів, я зрозуміла наскільки тодішнє близьке спілкування із природою мене творчо розвивало. Родина моєї мами походить з-під міста Броди, а рідня батька проживає у Карпатах. У дитинстві я часто приїжджала в гості до свого дідуся, який чудово співав та був диригентом хору, і насолоджувалася фантастичною красою карпатських лісів. Саме серед карпатських гір та у колі моєї родини я вивчала автентичні традиції українського музичного мистецтва. Коли ми сідали родиною у різдвяну вечерю і починали колядувати, то за столом збиралося не менше сорока осіб.

— Якою творчістю займалися ваші батьки?

— Мій тато — Ярослав Линів — керівник бродівського хору «Боян», мама була вчителькою фортепіано у музичній школі. Окрім того, вона має чудовий голос, прекрасно співає та є засновницею жіночого вокального ансамблю" Калинонька."

— Знаю, ваш батько має власну виноробню та виготовляє багато сортів вина, а про кулінарні таланти вашої мами я читала у відгуках багатьох музикантів. Чи практикуєте українські кулінарні традиції мами у вашому повсякденному житті?

— 90 відсотків усього свого часу я перебуваю на гастролях, тому більшість мого часу проходить у поїздках, літаках, автобусах. Часто живу у готелях, але коли Різдво чи Великдень має застати мене не вдома, окрім нотної партитури та диригентської палички беру із собою в дорогу всі необхідні кулінарні інгредієнти. У моїй валізі є і макітра, і макогін та усе необхідне для приготування куті. А перед великодніми святами — набір для випікання паски і вишитий український рушник для святкового столу.

— У яких країнах вже пекли паску чи зустрічали Різдво?

— У Барселоні, Штутгарті, у Мюнхені… У багатьох країнах світу.

— Розкажіть, з чого починалася та як розвивалася ваша диригентська кар’єра?

— Першою моєю професійною освітою була музична школа у Бродах. Потім — Львівське державне музичне училище імені Станіслава Людкевича. А вже 16-річною студенткою я працювала в державній хоровій школі «Дударик» викладачем сопілки. З 18 до 22 років — дизайнеркою аксесуарів та художніх виробів із бісеру у відомої української дизайнерки Оксани Караванської. У 21 рік була суфлером Театру опери та балету ім. Соломії Крушельницької у Львові. Сім років (два підготовчі курси та п’ять основних) була студенткою Львівської державної музичної академії ім. М. Лисенка, де вчилася на кафедрі симфонічного диригування у двох викладачів: Зінаїди Георгіївни Остафійчук та у Богдана Зеноновича Дашака.
А коли мені сповнилося 26 років взяла участь у першому конкурсі диригентів імені Густава Малера у Бамберзькій філармонії, де здобула третє місце.

У 2005 році стала асистенткою диригента Джонатана Нота при Бамберзькій філармонії. У тому ж році приїхала до Дрездена, де навчалася в аспірантурі у Вищій школі музики імені Карла Марії фон Вебера (отримала післядипломну освіту) і з 2007 року відвідувала майстер-класи в Еккегарда Клемма. Була стипендіаткою Німецької академічної служби обмінів Ґете-Інституту та фонду Оскара і Віри Ріттер. З 2007 до 2009 року мене підтримував «Форум диригентів» асоціації німецьких музикантів. Для баварського радіо керувала звукозаписами з Баварським симфонічним оркестром і в 2007 році 97-робочою фазою місцевого молодіжного оркестру.

Із 2008 по 2013 рік була диригенткою вищої категорії Одеського національного оперного театру. З 2013 по 2017 музичною асистенткою Генерального музичного диригента державної баварської опери у Мюнхені.

2017−2020 рр. — головна диригентка Грацького філармонійного оркестру і грацької опери в Австрії.

З 2021 року призначена Головною диригенткою Болонської опери в Італії та першою жінкою у світі — музичною директоркою, яка зайняла такий високий диригентський пост.

— Чим збирається здивувати музичний світ цього разу?

— У грудні готуюся до дебюту в Лондоні у «Ковент Гарден» із оперою «Тоска», а два тижні тому відбувся концерт у Женеві для працівників організації ООН, де я диригувала святковою програмою для 193-х представників держав світу. За всю історію ООН це був перший концерт, коли за диригентським пультом стояла жінка.

— Кілька днів тому у Львові ви вийшли заміж. Розкажіть про цю подію. Як пройшло весілля?

Фото з Фейсбуку
Фото з Фейсбуку

— Ми із чоловіком дуже хотіли провести наше весілля влітку та через мою вкрай високу завантаженість нам довелося перенести цей день на 6 листопада. І все одно для цієї церемонії мені довелося скасувати ще декілька концертів.

Оксана Линів та Андрій Мурза. Фото з Фейсбуку
Оксана Линів та Андрій Мурза. Фото з Фейсбуку

Через локдаун ми перенесли бенкет для наших друзів та усі пишні святкування на 2022 рік, але офіційну частину розписки у РАЦСі вирішили провести як і було заплановано 6 листопада. На церемонії були присутніми тільки свідки та найближчі родичі.

Фото з Фейсбуку
Фото з Фейсбуку
Фото з Фейсбуку
Фото з Фейсбуку

Після розписки, коли ми прийшли в Оперний театр для святкової фотосесії, нас очікував приємний сюрприз: духовий ансамбль оркестру підготував урочисту музику для нашого першого весільного танцю. У фоє театру, при святково ввімкнених люстрах, в оточені найближчих нам людей ми з Андрієм танцювали перший весільний танець — Вальс. Весілля було проведено у старовинних українських народних традиціях: з викупом молодої та із благословення батьків.

— А хто був дизайнером вашого весільного плаття?

Весільна сукня
Весільна сукня

— Ідея образу, стилю та кольору належить мені. Але втілювали мій образ у життя дві дизайнерки: пошиттям сукні займалася дизайнер і голова покрійницького цеху Львівського оперного театру Жанна Малецька, із якою я співпрацюю понад 20 років. Вона також є автором усіх моїх концертних костюмів та фраків. А роботу із вишивкою та перлами виконала Ольга Басараб.

Деталі сукні
Деталі сукні

— Познайомте нас із вашим чоловіком. Якою була історія вашого кохання?

— Із Андрієм ми познайомилися у Дюссельдорфі, куди я приїхала диригувати дюссельдорфським симфонічним оркестром. Він там працював як скрипаль. Андрій родом із Одеси, а я п’ять років була в Одесі диригенткою симфонічного оркестру. У нас спільне коло друзів та знайомих, але в Україні ми не зустрілися жодного разу! У той час, коли я диригувала в Одесі, Андрій вчився у Мадриді в Академії королеви Софії. А у той день, коли я мала диригувати його оркестром, мій поїзд запізнювався на дві години і всі оркестранти мене дуже довго очікували. Та вже коли я провела успішно цю репетицію, Андрій був першим, хто підійшов до мене і висловив своє захоплення, осипав мене морем компліментів щодо моєї професійної майстерності та жіночої харизми.

Потім ми мали ще два дні репетицій із цим оркестром, тож з Андрієм зустрічалися у робочих обставинах. А далі наближалися вихідні й мені захотілося, щоб хтось мені показав це прекрасне місто, і я сама написала Андрієві коротке повідомлення: «Привіт, може ми б разом сходили на каву і ти б показав мені місто ?». На що він одразу відповів, що з першої миті, як тільки побачив мене, сам хотів мене запросити на каву, але не знав як підступитися. Тобто в якийсь момент ми обоє зрозуміли, що це було кохання з першого погляду і досі ми обоє з цієї ситуації сміємося. Виявляється і він мені сподобався відразу, і я йому, але ми обоє спочатку мовчали про це. Тоді ми провели прекрасні вихідні разом, я побачила усю красу Дюссельдорфа у супроводі такого чудового гіда. З того часу наші стосунки почали стрімко розвиватися. Через три дні я полетіла в Австрію, де тоді жила і працювала, а Андрій залишився у Німеччині. І тоді почалася наша нескінченна історія перельотів, переїздів. Він цілий рік приїжджав до мене в Австрію, деколи я літала до нього у Німеччину. Ми літали один до одного, щоб лише побути день разом. А деколи нам і на це не вистачало часу, тому зустрічалися напівшляху — посередині наших доріг десь у готелях, щоб провести разом декілька щасливих годин. Андрій є надзвичайно романтичним чоловіком. Він — чоловік всього мого життя! Постійно робить для мене сюрпризи у вигляді вікендів у Флоренції чи у Парижі. Щоразу, коли приїжджаю у нове місто, у новий готель, у номері мене чекає величезний букет квітів із романтичною запискою від мого чоловіка. Саме безмежна любов мого чоловіка була причиною того, що я не продовжила свій диригентський контракт в Австрії в місті Граці, а стала диригентом-фрілансером у 2020 році. Мене підкорив його шарм і сила волі, і життєва енергія, а також його високий професіоналізм. У нього є ті самі життєві риси лідера, які є у мене. Він постійно працює над собою, самовдосконалюється i він так само хоче допомогти українським молодим музикантам втілити їхні мрії про світову музичну кар’єру як це роблю я у своїх українських проєктах.

Він регулярно приїжджає в Україну і дуже багато інвестує сил та часу у професійний розвиток обдарованої музичної української молоді. Із минулого року є викладачем скрипки — гостьовим професором Одеської національної музичної академії. Окрім того, є директором та засновником міжнародного конкурсу скрипалів у Одесі, який розвиває та продовжує традиції відомої скрипкової одеської школи, яка бере початок ще від Давида Ойстраха.

— Чи проводили спільні проєкти? Чи плануєте їх у майбутньому?

— Так, ми спільно виступали з Андрієм і у Львові, і у Ляйпцигу, а зараз плануємо наш спільний концерт в Одесі. Мій чоловік є регулярним учасником мого фестивалю «LvivMozArt», займається викладацькою діяльністю як доцент в Молодіжному симфонічному оркестрі, який я заснувала.

— Поділіться із нашими читачами секретом, де будете проводити медовий місяць?

— Оскільки я постійно працюю, чоловік організував для мене найближчим часом романтичну поїздку у Венецію, де вже є розпланована культурна програма із відвідуванням виставок, галерей, музеїв, ресторанів. Я чуюся найщасливішою жінкою у світі.

Галина Козар для «Високого Замку»

Читайте також: На честь Оксани Линів створили ляльку Barbie