Двічі дістав ножем у груди

Коли нещодавно на операційний стіл до торакального хірурга Рівненської обласної лікарні Ігоря Свєнтозельського потрапив пацієнт із ножовим пораненням серця, лікар відчув, що той йому — не зовсім чужий. А коли підняв з архіву історію хвороби пацієнта, згадав: 19 років тому вже врятував цьому ж хворому життя. Тоді ніж чоловікові встромили у легеню з того ж боку.

Ігор Свєнтозельський рятує хво­рих з різними травмами грудної клітки. Між собою пацієнти кажуть: руку має легку. Але досі вдруге з ножовим пора­ненням ще не оперував нікого… Сергія Глухоцького впізнав не одразу. Лікар зга­дує, що саме чергував, коли серед ночі «швидка» привезла хворого з ножовим пораненням серця.

Чоловік був при пам’яті, але свідомість уже мав загальмовану, — розповідає Ігор Свєнтозельський. — Тиск був 50 на 0, а це — серйозна загроза життю. Власне, усі ножові поранення у серце без хірургічної допомоги ведуть до смерті. Як правило, людина гине у перші хвилини.

Сергія одразу перевели в операційну, де команда медиків дві години за нього боролася.

Під час операції ми побачили, що па­цієнт вже був колись поранений в ту саму ділянку грудної клітки, — каже лі­кар. — Це додаткові труднощі, адже з’явилися спайки, і нам важче було до­братися до серця. Але саме це, можли­во, врятувало хворому життя, бо кров не втікала всередину, а йшла назовні, була відкрита рана.

Лікар на манекені показує тонкощі операції. Як зробили на грудях надріз, пробралися між ребрами, видалили спайки та відгорнули легені. Розпові­дає, як пальцем закрив рану на серці, щоб не пульсувала кров, і як почали на­кладати шов. Філігранна робота!

Ігор Свєнтозельський зізнається, що одразу було відчуття, ніби пацієнт знайомий. Наступного дня взяв з архі­ву попередню історію хвороби Сергія. Було цікаво, коли і який хірург чолові­ка оперував. І прочитав там своє пріз­вище!

— Як сьогодні почувається хворий? — цікавлюся.

— Якщо чесно, досі не оцінює свого реального стану. Каже: «Яке ж це пора­нення, коли я ногами сам спускаюся на перший поверх і на п’ятий піднімаюся?» І це за кілька днів після операції!

Чоловік відмовляється від фото, але до деталей розповідає, що саме двічі пере­жив. Каже, у молоді роки був спортсменом — виступав за Рівне як бігун і навіть меда­лі отримував, був боксером, займався лег­кою атлетикою. Усе змінило лезо ножа, яке йому в груди встромив… батюшка.

— Він мій знайомий. Тоді зібралася компанія, за щось посварилися, і батюш­ка почав бійку. Я став за хлопців заступа­тися, а він дістав ножа. Справа до суду дійшла, отця десь у Дніпро запротори­ли в психлікарню. Нещодавно помер від ковіду. А мені знову ножа в груди встро­мили…

Цього разу потерпів Сергій вдома. Справою займається поліція, тож дета­лей не розповідають. Відомо, що в його оселю серед ночі постукали й на поро­зі підрізали. Потім нападник подзвонив у двері сусідам і розповів, що начебто Сергій сам себе поранив. Але люди не повірили й «швидкої» не викликали. По­ранений сам доповз до телефону і на­брав «103».

— За ці майже двадцять літ часто докучав рубець на грудях?

— Та я ніколи й не згадував, що була рана. Уже через півроку носив мішки з картоплею, — каже. — Потім влаштувався на роботу водієм.

Читайте також: Як швейцарський банкір знайшов у Львові кохання і відкрив родинний готель