Єрусалим. Храм Гробу Господнього. Записки туриста

В Єрусалимі я був багато разів, і у складі офіційних делегацій, і у службовому відрядженні, і просто, як людина, що подорожує по світу. Кожного разу, коли ступав на древню землю Єрусалиму, мене охоплювало невідоме раніше відчуття спорідненості з цим місцем, духовна близькість. Тут я відчував себе дуже затишно і спокійно, попри те, що відбувалось довкола мене. Я жив своїм життям, усі мої думки були про Єрусалим.

Не буду переповідати історичну довідку про це місто, вона добре відома, буду лише відтворювати свої відчуття, безумовно поєднані з деяким історичними фактами.

Єрусалим — це дійсно «місто миру» у перекладі з івриту. Це найбільший спільний духовний центр для усіх прибічників трьох найбільших релігій світу — християнства, мусульманства та юдаїзму. Крім того, воно є одним з найдревніших поселень, перше житло людей на цьому місці виникло приблизно 5000 років до приходу Христа. Для християн Єрусалим — духовна столиця. Велика частина життя і проповіді Христа так чи інакше стосуються Єрусалиму. Християн у Єрусалимі найменше, але святинь у них тут найбільше.

Найбільшою такою святинею для християнського всесвіту є Храм Гробу Господнього. Коли я вперше побачив цей храм, був здивований, якщо не сказати більше. Зовсім по іншому уявляв собі цю найбільшу християнську святиню, — наприклад, як Свята Софія в Стамбулі. Але в Єрусалимі я побачив зовсім інше, і тому воно мене збентежило. Зовні Храм не вражає, не можна сказати, що це якась монументальна споруда, велична і красива. Храм Гробу Господнього справляє враження якоїсь достатньо хаотичної споруди, можливо, навіть не дуже доглянутої і охайної. Але коли починаєш розуміти, що він поділений на декілька фактично суверенних територій між різними конфесіями, то усвідомлюєш, що зовнішні фактори не є головними і визначальними. Навіть я б сказав, що вони є другорядними чи взагалі незначними, і на це істинний християнин не звертає увагу.

Головна святість — усередині храму. Перше, що бачиш, коли заходиш, — камінь, який мироточить, плита рожевого мармуру наче покрита тоненьким шаром воску. Аромат добре запам’ятається, а якщо потерти хусточкою, то буде триматись дуже довго. Далі палахкотить Благодатний вогонь (це зліва), праворуч займає частину приміщення Голгофа.

Саме у Великодню ніч в капличці Храму Гробу Господнього запалюється Благодатний вогонь і мільйони християн у всьому світі вірять в те, що цей вогонь з’являється дивним чином.

Недавно виник серйозний конфлікт з цього приводу. Один із настоятелів Самуїл Атаян, який представляє вірменську єпархію, заявив ізраїльському телебаченню, що Благодатний вогонь запалюється від «масляної лампади». Служитель Єрусалимської Вірменської патріархії архімандрит Гевонд назвав ажіотаж навколо заяви вірменського священника про таємницю сходження Благодатного вогню штучним. «Ми ніколи і не говорили про те, що вогонь сходить з небес… Ми вважаємо вогонь Благодатним тому, що завдяки йому можуть відбуватись чудеса, зцілюватися хворі». Що ж стосується отця Самуїла, то він разом з грецьким патріархом брав участь у церемонії запалювання вогню і сам запалював його від церковних лампад, сказав архімандрит.

Але переважна більшість людей не вірять у цю сенсацію і продовжують вірити у те, що в суботу перед Великоднем відбувається сходження Благодатного вогню. На думку вірян, це свідчить проте, що Господь явив милість людям. Храм Гробу Господнього збудований на тому місці, де була Гробниця Ісуса Христа. Саме тут з’являється і Благодатний вогонь.

У натовпі, який в цей день заповнюють храм, важко порахувати відстань від Голгофи до останньої опочивальні Христа, але вона становить 33 кроки, що дорівнює рокам земного життя Ісуса. При цьому кожний, хто перебуває в храмі, має по 33 свічки в руках.

Охоронці перевіряють капличку, зачиняють двері на ключ і ставлять печатку, що означає, що в середині немає джерела вогню. За традицією, всередину каплички входять два священники, ієрархи залишаються у дуже простій одежі без поясів. Це пов’язано з тим, що коли Свята Земля належала Османській імперії, турецькі охоронці, що не могли повірити у диво Вогню, ретельно перевіряли саме пояси, щоб там не сховали сірники. Зараз ці функції належать ізраїльським полісменам, які і здійснюють перевірку та не допускають конфліктів між представниками конкуруючих конфесій.

Сходження Благодатного вогню було, і я впевнений в тому, залишиться найбільшим чудом в Християнському світі. Не тільки православні, але і представники різних конфесій із хвилюванням чекають на цю подію. З усього світу в цей день у Велику суботу до Храму Гробу Господнього стікаються віряни, щоб вмитися його Благодатним Світлом і отримати Боже благословення.

Сучасний Храм складається із трьох головних споруд — Храму на Голгофі, каплички Гробу Господнього і Храму Воскресіння. Він розділений між шістьома християнськими конфесіями. Отака вона найбільша християнська святиня, яка стоїть на тому місці, де був розп’ятий, похований і потім воскрес Ісус Христос.

Про Єрусалим можна говорити нескінченно тому, що якщо один раз побачити це місто, то воно тобі западе в душу і серце назавжди.

Християни з усього світу з’їжджаються сюди, щоб пройти по «Хресному шляху Ісуса». Я теж пройшов цей шлях, можливо, ця обставина мені найбільше запам’яталась, оскільки ти ідеш тим шляхом, яким йшов Ісус від місця оголошення вироку (це зараз у мусульманському кварталі) до місця страти (Храм Гробу Господнього). На цьому шляху визначені чотирнадцять місць, кожне з яких має свій історичний символізм. Ти разом з Ісусом проходиш цей шлях, який завершився для Ісуса Воскресінням. В Єрусалимі багато історичних й релігійних пам’яток, і кожна людина може сама знайти собі найкраще місце. Головне не це, а те, — якщо ти один раз побував в Єрусалимі, то обов’язково захочеш побувати тут ще раз. Відкладіть усі свої справи і побувайте у Єрусалимі, зробіть дарунок своїй душі.

Читайте також: Свій дім збудували як Одіссей — навколо дерева