Із вербової лози – кошики, хлібниці й тарелі

Займатися цією справою чоловіка спонукали життєві обставини. Після школи закін­чив Глухівський технікум електри­фікації сільського господарства, працював механіком у районній сільгосптехніці. Затим майже два десятиліття служив прапорщиком в армії. Останнім часом працював за межами України… Там і відчув проблеми зі здоров’ям. Почали відмовляти ноги, стало важко пе­ресуватися.

Кілька років тому пану Олексан­дру допомогли виїхати на рибалку. Побачивши густі вербові зарості, по­просив дружину Анну нарізати лози.

Пригадав, як колись його бать­ко в с. Грузькому плів кошики. Тож узявся до роботи. Відтоді відкри­лась нова сторінка життя Олександра Олексійовича. Свої вміння удосконалював завдяки відеоуро­кам в Інтернеті.

Шлях до готового виробу не­простий. Заготовлені прутики дру­жина проварює в чотиривідерній каструлі (аби були гнучкими). По­тім їх доводиться очищати від кори (ножем, кусачками, плоскогубця­ми). Далі — відбілювання, покриття лаком.

Виплетені Олександром речі оцінили знайомі, родина профе­сійних художників сестри з Криму. Невдовзі з’явилися замовлення. На прохання покупців виготовляв білі й коричневі кошики, цукерниці, хлібниці.

Тепер в активі талановитого чо­ловіка — вази, валізи, кошички різ­них форм, ємкості для квітів, освя­чення води…

— Мені цікаво працювати над чимось новим, придумувати щось незвичне. Недавно створив вели­кодню композицію, де на великій підставці — таріль для паски та 12 чашок під писанки, — розповідає умілець.

Його вироби прикрашають осе­лі, додають затишку, комфорту й креативності. Є вони не лише в Україні, а й за кордоном.

Зі смутком в очах майстер го­ворить про свою нездійсненну мрію — виготовляти меблі з лози… В умовах квартири та за станом здоров’я — це справді неможливо.

Але пан Грищенко повен енер­гії, обдумує цікаві ідеї. А ще гото­вий проводити майстер-класи, де ділитиметься набутим досвідом. Бо прагне, аби традиції лозопле­тіння у нашому краї не пропали.

Світлана Малиношевська, газета «Добрий господар»