Передплата 2024 «Добра кухня»

Ангелінка моржує від народження!

Батьки вирішили загартовувати доньку, бо народилась вкрай хворобливою

Традиційно у час Водохреща люди викладають у мережу світлини, як занурюються у річки та озера. Більшість робить це раз на рік — у свято. А третьокласниця Копачівської школи, що у Рожищенському районі Волині, Ангелінка Гадай моржує чи не від народження. І тільки випадає сніг, для неї -найкраща купіль.

Ангелінка змалку була хворо­бливою дитинкою. Мама Віта старається не згадувати, як важко народжувала донечку. Потім була дитяча реанімація, материн­ські сльози, бо лікарі налякали: «У вашої крихітки — ДЦП».

На щастя, страшний діагноз не підтвердився. Але дитя мало вкрай поганий імунітет. Хтось порадив мамі, аби почала дівчинку загарто­вувати. І вона з пелюшок стала при­вчати свого маленького «ангелика» до повітряних ванн і контрастного душу.

— Ангелінка так холодну воду по­любила, що коли ще ходила у садо­чок, сказала, що буде обливатися, — згадує мама. — Мала років п’ять. Думаю, треба доню підтримати. Пішла обливатися з нею і я. Але того одного-єдиного разу мені ви­стачило, щоб зрозуміти: не буде з мене моржа. Та їй не перечила. І коли хтось каже, що ми дитину при­мушуємо, то неправда.

Спробував підтримати доне­чку й тато. Він добре переносить холод, не такий теплолюбний, як мама, та все ж стати постійним напарником у крижаних купаннях Ангелінки не ризикнув. Старший братик теж. А бабусі-дідусі, почув­ши, що онука у мороз ллє на голо­ву холодну воду, батькам пригро­зили: «Не дай Боже, заслабне, не знаємо, що з вами зробимо!» Але потім переконалися, що дівчинка перестала хворіти на застуди, за­була про сопельки та віруси. Вдо­ма у Гадаїв є басейн. Воду у ньому не підігрівають. Й Ангелінка купа­ється в ньому до пізньої осені!

А от серед зими плавати у ба­сейні чи водоймі дівчинка ще не зважувалася. Натомість залюбки влаштовує собі купіль у снігу. Ви­бігає з дому у маєчці та трусиках — і давай качатися у білій перині, що вкрила землю. Від задоволення аж пищить. Завжди кличе рідних, щоб до неї приєдналися, та всі, як правило, лишаються спостеріга­чами.

А Ангелінка сніжки ліпить — у них жбурляє, на шапагати сідає, демонструючи, як навчилася приборкувати холод, вмиваєть­ся крижаним пухом — і сяє радіс­ною усмішкою.

— Коли надворі сніжить, до­нечку не можна додому загнати. Здається, й спала б там, у снігу, — каже мама. — Гірше, як мороз, а снігу нема. Але й тоді вибігає надвір в одних трусиках — хоча б раз чи два на тиждень.

Ангелінка заявила: коли ви­росте — стане справжнім мор­жем. Ніхто й не проти. Бо хіба може бути більшим скарб для батьків, як їхня здорова й щас­лива дитина!

Схожі новини