«Чим якісніша сексуальна освіта, тим довше підлітки будуть відкладати свій перший секс...»

«Вона від тебе вагітна…» — дівчина років 17-ти так голосно кричала у слухавку посеред вулиці, що я мимоволі звернула на це увагу. А потім подивилася на реакцію свого дев’ятирічного сина, який у цей момент зробив «круглі очі». У голові виникло питання: а як же про «це» треба говорити з дітьми?

Статистика свідчить: для україн­ських підлітків середній вік першо­го статевого акту — 14−15 років!

«У багатьох уявлення: якщо дітей навчатимуть сексу на уроках, це ледь не розбещення»

Співголова ГО «Батьки SOS» Олена Бондаренко каже: «Це табуйована тема у нашому суспільстві. Люди бояться са­мого терміну „сексуальна освіта“. У бага­тьох уявлення: якщо дітей будуть навчати сексу на уроках, це ледь не розбещення у стінах школи. Але ж про здоровий спо­сіб життя дітям у школі розповідають, а про те, що секс є частиною життя і що він повинен бути безпечним, чомусь говори­ти соромляться. 14−15-річним вже пізно щось розповідати на цю тему. Це треба робити значно раніше».

«У дитсадках Львова запроваджують сексуальне виховання». Така інформа­ція з’явилась на початку вересня. Ініціа­торкою впровадження сексуальної осві­ти у дитячих садках є Христина Шабат. Вона — співзасновниця мережі приват­них садків. «Цю тему досліджую близько десяти років. Років зо три тому ми роз­робили безпекову програму, у якій, зо­крема, йдеться про безпеку тіла. Про­те у мерії не знайшли підтримки. А потім на Левандівці стався випадок зі зґвалту­ванням хлопчика. Я прийшла ще раз до міської ради, бо таких історій насправді є багато. І місто дозволило втілити нам цю програму у життя», — розповіла Христина журналісту «ВЗ».

Спочатку проведуть тренінги для ви­хователів і батьків. Потім про «це» гово­ритимуть із дітьми. Команда однодум­ців уже розробила власного Героя, який у доступній формі розповідатиме мале­чі про безпеку, зокрема і безпеку влас­ного тіла.

«Уроки зі статевого виховання доцільно проводити як на біології, так і на уроках з основ здоров’я»

Начальник міського управління освіти Зоряна Довганик каже: «У на­вчально-методичному центрі є дитячі психологи, які напрацьовують програму для уроків зі статевого виховання у до­шкільних закладах. Далі поширювати­мемо їх і на школу. Розуміємо, що ці пи­тання досить важливі. Дитина повинна бути готовою до дорослого життя. Вона повинна вміти будувати стосунки, розу­міти ті процеси, які відбуваються в орга­нізмі людини. Бо вчителі біології, напри­клад, її оминають. Дають на самостійне вивчення».

— Знаю, тема контрацепції, на­приклад, лише раз згадується у про­грамі з «Основ здоров’я» за 9 клас. Може, доцільно запроваджувати окремий предмет зі статевого вихо­вання?

— Це зробити складно, — веде далі Зо­ряна Довганик. — Ми говоримо, напри­клад, і про критичне мислення, яке мало би розвиватися у рамках усіх предметів, а не тільки як окремий предмет. Уроки зі статевого виховання доцільно проводи­ти як на біології, так і на уроках з основ здоров’я.

«Наша статевість — великий Божий дар»

Під час лекцій у церкві до Свято­го причастя дітям видали календар. На ньому — фотографії із зображенням ди­тини у лоні матері від перших місяців і до народження.

Отже, що думає на цю тему Церква? Ректор Львівської духовної семінарії Святого Духа УГКЦ, отець Ігор Бойко каже: «Ми живемо у такий час, що така інформація є вкрай необхідною. Є ба­гато опрацьованих матеріалів, які да­ють можливість подавати цю інформа­цію для дитини у доступний спосіб. Це правильний християнський погляд на людську статевість. Можливо, батьки не завжди можуть правильно донести цю делікатну інформацію до дитини».

«Про це говорять на уроках біоло­гії та з основ здоров’я. Але дуже часто вчителі оминають цю тему. Що поради­те?» — запитую отця. «Треба знайти та­ких людей, які зможуть вільно про це говорити. Не треба цього соромитися. Важливо виховувати у дітей певну від­повідальність за своє тіло, за свою по­ведінку. Якщо вчитель з якихось причин не готовий до таких уроків, то краще їх не проводити. Наша статевість — ве­ликий Божий дар, який нам Бог дав, — пояснює отець Ігор Бойко. — Наша статевість є святою річчю. Бо Бог, со­творивши людину, сказав: «Будьте плідні й множтеся і наповняйте землю. Продовжуйте діло сотворення, яке я на початку зробив. Але робіть це відпові­дально один перед одним».

«На таких уроках можуть піднімати­ся питання про запобігання небажаній вагітності, про сучасну контрацепцію, про хвороби, які передаються стате­вим шляхом?». «Про все треба гово­рити. Дітям треба роз’яснити, що по­дружжя само має вирішувати, коли і скільки дітей мати. Коли ми може­мо відкласти зачаття дитини. Але ме­тоди контрацепції та методи абортив­ні — не прийняті Церквою. Бо шкодимо і здоров’ю жінки, і здоров’ю дитинки. Коли кажемо, що презерватив може захистити нас від статевих стосун­ків, через які може передатися ВІЛ-інфекція чи СНІД, це також не до кінця правда. Так, він зменшує ризик захво­ріти на певне інфекційне захворюван­ня, але не дає 100% гарантії. В Україні кожна п’ята пара є безплідною. Чому? Тому, що молоді бракує статевого ви­ховання…».

«Батьки часто перекладають відповідальність на школу»

Психологиня, магістерка клінічної психології, засновниця Телеграм-ка­налу Психологія UA Ольга Аврамен­ко каже: «Коли говоримо про сексу­альність, не одразу говоримо про секс, яким займаються дорослі. Говоримо пе­редусім про розвиток особистості. Про те, наскільки діти готові приймати своє тіло. Наскільки розуміють, що є приват­не, а що не є приватне. Наприклад, як пояснити дітям, що таке педофілія? Ма­ємо вберегти своїх дітей. Тому маємо пояснювати певні небезпечні речі. Має­мо сказати, що пеніс — орган приватний, який ми нікому не показуємо. І не дозво­ляємо нікому торкатися. І про органи ді­тей, погодьтеся, краще розкажуть бать­ки, які створили цих дітей. Батьки часто перекладають цю відповідальність на школу. Відтак маємо страшні наслідки: зґвалтування, вагітність у 12 років».

— Чому такий опір щодо цього пи­тання? Це радянський менталітет, який заважає говорити на ці теми від­верто?

— Кожна сім’я має свої причини. На­віть якщо з дитиною сталося щось страшне, про це замовчують. Чому вчи­телі бояться сексуальної освіти? Існує стереотипна думка: такі уроки збуджу­ють фантазію дітей. Але чим якісніша сексуальна освіта, яка враховує усі ню­анси, стосунки між людьми, тим довше підлітки будуть відкладати свій перший секс. Це вони будуть пояснювати своїм друзям-одноліткам. І ця культура свідо­мого сексуального життя поширюєть­ся. Тоді рідше будуть випадкові вагіт­ності, поширення венеричних хвороб. Таким чином підлітки більш свідомо підходять до свого сексуального життя і до своєї безпеки.

— Чи є в Україні професійні інтер­нет-ресурси, куди б підлітки могли звернутися зі своїми запитаннями?

— Є онлайн-проєкт із сексуальної осві­ти «Вперше». Там підлітки анонімно мо­жуть поставити запитання. До проєкту залучаються фахівці (Я зайшла на сто­рінку «Вперше» і сама дізналася багато нового. — Авт.).

— Про що на уроках зі статевого ви­ховання треба говорити у першу чер­гу?

— Про безпеку у найширшому значен­ні цього слова. Бо сексуальна освіта — це не про секс і оргазм. Треба говорити, як будувати здорові стосунки, не лише партнерські, а й дружні. Дуже важливе питання — це прийняття себе. Є дівчат­ка, у яких статеве дозрівання відбува­ється швидше за одноліток. Вони ба­чать, що дівчинка стає жінкою, а вони ще дітлахи. У неї видно груди, і вона бігає міняти прокладки посеред уроку. За це з неї сміються, знущаються… Якщо буде­мо виховувати покоління, яке приймає себе, яке не боїться говорити слово «пе­ніс», бо це медичне слово, діти і підлітки будуть вільніше спілкуватися, не будуть булити одне одного за те, що у когось є груди, а у когось немає. За те, що у ко­гось ерекція посеред уроку алгебри… Ерекція у підлітковому віці так працює. Якщо б вони знали, що це норма, у тому немає нічого ганебного, вони би з цьо­го не сміялися… Тоді були б більш циві­лізованими.

А тим часом…

У Данії школа поділяється на три ступені: початкова (0−3), середня (4−6), завершальна (7−10 класи). Починаючи з середньої школи запроваджу­ються уроки з сексуального виховання. Про це журналісту «ВЗ» розповіла українка Аліна Тимкович, яка 15 років живе у Данії. «Данці живуть більше за тижнями, ніж за місяцями. Тому на шостий тиждень від початку року (це у лютому) говорять про секс. Число „шість“ звучить по-данськи як секс, — каже Аліна. — Теми залежать від віку. Мова про підліткове статеве дозріван­ня, процеси, що відбуваються у тілі (фізичні і ментальні). Приділяють увагу протизаплідним засобам. А у сьомому класі на уроках біології розбирають тіло у деталях, як все працює. Хлопці вільно розмовляють на сексуальні теми. Анекдоти про „це“ розповідають. У Данії статеве життя починають у 15−16 років. Хлопець може на ніч привести свою дівчину додому, дівчи­на так само. Батьки підтримують це. Вважають, що вдома безпечніше, ніж будь-де. Головне, щоб використовували протизаплідні засоби».