«Втрати величезні! Як фінансові, так і іміджеві»

Коронавірус поламав плани не одному фестивалю. Не оминув він і відомий книжковий форум, який щороку у вересні збирає у Львові письменників і видавців не лише з України, а й з-за кордону. На книжковому вернісажі зустрічаються з читачами відомі письменники й початківці, приїжджають автори-зірки. Автограф-сесії, жваві обговорення, відеозйомки… Однак усе це було до пандемії. А цьогоріч, уперше за 27 років, BookForum, який організатори все-таки вирішили провести, відбудеться з 16 по 20 вересня у режимі онлайн.

На брифінгу, який відбувся 15 вересня, організатори розповіли, що BookForum, за традицією, стане майданчиком для обговорення суспільно важливих тем. Фокусна тема цьогорічного фестивалю — «Перепис населення: знати, хто ми є». Програму формуватимуть 15 тематичних кластерів і спецпроєктів. «Основним фокусом проєкту буде кожен з нас. Таким чином не тільки зможемо зрозуміти одне одного і всіх разом, а й як особистості спробуємо віднайти себе у цьому мінливому світі та зробити особливий перепис», — пояснюють організатори.

За словами організаторів, новий формат надасть можливість відвідати фестиваль тим, кому раніше не вдавалось приїхати до Львова. Тож у всіх поціновувачів літератури буде можливість почути улюблених письменників у будь-якому куточку світу. Усі події 27 BookForum — безкоштовні!

Серед цьогорічних учасників — автори з України, 20 іноземних гостей з 15 країн із 4 континентів, лауреати та номінанти Букерівської та Гонкурівської премій, Національних виборів читачів та критиків. Почесна гостя фестивалю — американська письменниця та музикантка Патті Сміт. Спеціальні гості — мексиканська письменниця Фернанда Мельчор, австралійська письменниця Гізер Морріс, британський письменник Пітер Померанцев.

Справді, шанувальники друкованої літератури матимуть більше можливостей «побувати» на усіх презентаціях. Та чи вигідний такий формат проведення свята книжки письменникам і видавцям? Про це розпитувала журналістка «ВЗ».

Софія Челяк, програмний директор форуму видавців BookForum

— Рішення про скасування ярмарку було погоджене з частиною видавців, однак перевести ярмарок в онлайн-формат нам не вдалося. Власне закликаємо усіх наших читачів і слухачів заходити на сайти видавництв і купувати книжки у них. Пропозиції доступні, там видно усі новинки. Сайти видавництв працюють добре, як і книгарні — онлайнові і офлайнові.

Галина Вдовиченко, письменниця

— БукФорум вперше за свою 27-річну історію відбувається у цілковито іншому форматі — у режимі трансляцій. Замість «живих» зустрічей з безпосереднім спілкуванням до 20 вересня триватимуть інтернет-зустрічі на сайті bookforum та ютуб-каналі BookForum.

До такого варіанта презентацій, читань, круглих столів, авторських вечорів та інших форм взаємодії між людьми книги ми вже почали звикати за місяці пандемії та карантину. У такому спілкуванні є і мінуси, і плюси. З мінусами зрозуміло, про плюси варто сказати. Скажімо, раніше авторам-учасникам Форуму доводилось пропускати чимало цікавого через власну програму (презентації, автограф-сесії, інше). Та зрештою ми усі — читачі, автори, видавці, бібліотекарі… — не мали змоги потрапити на кілька важливих подій через те, що вони відбувались одночасно у різних локаціях. Доводилось від чогось відмовлятись. Тепер маємо можливість встигнути. Слухати, що забажаємо, вдома, підливаючи квіти чи готуючи вечерю, позираючи в монітор комп’ютера чи на екран смартфона. Бути свідками будь-якої події у зручний для нас час. Записи — це вихід. Нема злого, щоб на добре не вийшло.

Але невимовно шкода, що не буде тої особливої атмосфери безпосередніх спілкувань з людьми свого кола зацікавлень. Не буде атмосфери книжкового Львова, якою він виповнюється у ці вересневі дні, коли у середмісті на кожному кроці — знайомі обличчя, коли місто справді стає Містом літератури.

Є ще один великий мінус, який, як не крути, на плюс не перевертається. Не буде цього разу яток з книжками, не буде натовпу книголюбів, не буде можливості погортати новинки й понести додому «гарячі» видання, щойно з друкарні, що вийшли «під Форум». Та й загалом новинки останніх місяців і років, які дотепер не потрапляли до рук, а тут вигулькнуть. А це означає, що зроблена робота залишиться мало поміченою.

У моїй практиці траплялося, що за чотири дні роботи форуму закінчувався перший наклад книжки, і видавцям доводилось одразу після форуму замовляти в друкарні наступний тираж. Такого тепер ні в кого не трапиться. По нові книжки підемо до книгарень або замовимо їх в інтернет-книгарнях. Але ми й так це робимо, незалежно від розкладу літературно-книжкових фестивалів. Шкода, що нас таких не так багато на велику країну.

Олена Курбашнова, директор з піар-маркетингу видавництва «Портал»

— Ми не єдине видавництво, яке опинилося у такій ситуації. Це — велике випробування для усього книжкового світу, для усіх видавців. Звісно, офлайн-заходів дуже не вистачає… Завдяки Інтернету маємо можливість представити наші новинки, які вийшли недавно: «Яблука війни», що розповідають про повоєнний період, а також «Ми живемо на краю вулкану» про проблему Голокосту. Тож ми шукаємо сучасні формати, які навіть у таких непростих умовах дадуть нам змогу підтримувати контакти з нашими колегами, думати про те, що рано чи пізно такий формат і це випробування ми пройдемо і зможемо повернутися до живого спілкування — у формат, за яким ми всі скучили. Видавцям справді зараз дуже непросто. До прикладу, «Портал» до кінця року планує видати ще 30 видань. І це у такий непростий час, коли і продавати непросто, бо платоспроможність людей не надто висока. Ми вибрали непросту нішу — історичну літературу для дітей та підлітків. Розуміємо, що не маємо права опускати руки, бо наша місія — виховання нового покоління українців, які будуть більш свідомими і більш відповідальними, які будуть знати свою історію і поважати свою країну. Тому, як би важко не було і у яких би форматах нам би не доводилося працювати, будемо і далі йти і сподіватися на краще.

— Кажете про новітні технології. Але ж вас читають не лише підлітки, а й старше покоління, яке не особливо дружить з ґаджетами… Що їм робити у цій ситуації?

— Ми свідомі цього, що не просто таку аудиторію залучити до пізнання новинок. Однак знаю, що є багато людей старшого покоління, яке хоче навчитися користуватися онлайн-ресурсами, але їм бракує знань. Під час карантину, коли люди опинилися за зачиненими дверима, більшість шукали шлях до спілкування саме в онлайн-режимі. Пригадую, колись старші люди казали, що їм комп’ютери взагалі ніколи не знадобляться, що це забавка для молоді та дітей. То тепер більшість з них зрозуміла, що світ настільки непередбачуваний, що треба багато чого вчитися нового.

Анатолій Івченко, директор видавництва «Урбіно»

— Наше видавництво брало участь у форумах видавців від самого початку своєї дільності у 2010 році. Вже відтоді участь у Форумі видавців для нас була важливою у двох аспектах: насамперед це промоція, продаж наших книжок. У різні періоди наші продажі на Форумі становили від 5 до 10 відсотків річних продажів. Тобто це дуже вагома частина реального надходження грошей. Окрім того, на Форумі видавців відбувається багато важливих для видавництв подій. Наприклад, наше видавництво на всі форуми привозило наших авторів з-за кордону. Цьогоріч ми цього зробити не можемо. Зустрічі з письменниками онлайн, коли вони сидять у себе вдома, для прикладу, у Берліні чи Варшаві, не можна порівняти з живим спілкуванням, коли б ці ж письменники приїхали до Львова. Пригадую автограф-сесії Краєвського чи автограф-сесію популярно-підліткової письменниці Йоанни Ягелло, яку ми привозили чотири роки тому. Уявляєте, щодня майже чотири години вона спілкувалася з підлітками та їхніми батьками, фотографувалася і роздавала автографи. Онлайн усього цього не дасть ніколи! А ще ми організовували зустрічі наших письменників з читачами у бібліотеках Львова. Тепер усього цього ми позбавлені. Окрім того, на форуми приїжджають власники книгарень не лише з нашого регіону, а й з інших регіонів, щоб побачити пропозиції, нав’язати нові контакти. На форумах до нас підходили партнери, з якими ми починали торгові стосунки. Онлайн-режим, на жаль, нічого цього не дасть. Тому втрати величезні. Як у фінансовому плані, так і духовні й іміджеві.