«Коронавірус розгулює організмом і шукає, за яке б місце скубнути»

Завідувач відділу організації епіддосліджень Львівського міськвідділу обласного лабо­раторного центру МОЗ Укра­їни Олександра Яхницька за­раз перебуває у 5-ій міській клінічній лікарні з наслідка­ми перенесеного «ковіду». Лікар однією з перших дала інтерв’ю нашій газеті про «китайський», як його тоді ще називали, коронавірус. А через чотири місяці після цієї розмови захворіла сама…

Пані Олександра не працю­вала безпосередньо з біо­матеріалами — відповідала за проведення протиепідеміч­них заходів за місцем проживан­ня і роботи хворих на Covid-19 та контактних осіб. Так само, як і інші її колеги, в яких діагносту­вали цю недугу. Захворів увесь міський епіддезвідділ, а його за­відувачка Галина Михальчук та ще одна працівниця лаборатор­ного центру — померли…

«Це дуже підступна хвороба. Є люди, які є носіями вірусу — у них симптомів немає, але зара­жають інших. Є такі, у яких пе­ребіг захворювання легкий. Ду­мають, що це звичайна застуда і продовжують ходити на роботу», — каже Олександра Яхницька.

Погіршення самопочуття лі­кар відчула у неділю, коли по­вернулася ввечері з роботи. По­міряла температуру — +37,70С. Перша думка — застуда. Довго чекала на маршрутку, змерзла… Але наступного дня температу­ра піднялася до +38,70С. Відразу почала приймати азитроміцин, однак антибіотик не збив тем­ператури. На відміну від пара­цетамолу… «Я стала гірше від­чувати смаки і запахи. Вирішила поїхати на консультацію у 1-шу міську клінічну лікарню ім. Князя Лева, де мені зробили рентген легень, — розповідає пані Олек­сандра. — Знімок показав поси­лення легеневого малюнка. Тоб­то запалення у мене як такого ще не було, хоча запальний про­цес уже почався. Начмед Андрій Миськів порадив мені лишити­ся на вихідні у лікарні. Востаннє лежала у стаціонарі, коли була вагітною. „Якщо мій стан погір­шиться, приїду у понеділок“, — запевнила лікаря, але той попе­редив, що до понеділка у лікарні може не залишитися місць. Го­ловна медсестра Марія Вась­ків співчутливо на мене глянула і порадила подивитися на себе у дзеркало. І справді, я працюва­ла майже без вихідних (з кінця березня Львівський обласний лабораторний центр перейшов на посилений режим роботи. — Авт.) — не до краси було… Об­личчя набуло землистого від­тінку. Такий з’являється майже у всіх важких „ковідних“ хво­рих (згодом ПЛР-тест підтвер­див, що у мене коронавірус). Я залишилася у лікарні. У субо­ту мій стан різко погіршився. У неділю (через низькі показники насичення крові киснем) мене перевели у відділення інтенсив­ної терапії. Дихати без кисневої маски я вже не могла».

«У мене були жахливі перепа­ди тиску: зранку 150, в обід — уже 90, при тому, що мій „робочий“ тиск — 110−120. Пульс — 92. Через дві години — 46», — згадує лікар.

Каже, хворі нічого не купу­ють — лікарня забезпечує їх всім необхідним: медикаментами, шприцами, бинтами, катете­рами. Лікарі — на цілодобовому зв’язку. Якщо стало гірше — мож­на телефонувати їм на мобільний навіть посеред ночі. Одна з мед­сестер добу провела на ногах, а після того ще цілу ніч просиділа біля пацієнтки, тримаючи бідо­лашну за руку. Жінка була дуже важкою і боялася, що до ранку не доживе… Пацієнти називали медиків «янголами». Розпізнати, хто є хто у тих «скафандрах», не­можливо. Бачили лише їхні втом­лені очі і чули підбадьорливі го­лоси. Буває, відвернешся, а на тумбочці, на тарілці вже якась ягідка чи цукерка лежить", — зга­дує пані Олександра.

Два наступні ПЛР-тести на Covid-19 показали негативний результат, тож 7 липня пані Олек­сандру виписали додому. Про­те жінка продовжувала відчувати задишку і страшенну втому, яка не покидає її й досі, хоча від по­чатку захворювання минуло біль­ше місяця. Чергова консультація у лікарні (цього разу — у 5-ій місь­кій клінічній) знову завершилася госпіталізацією. У лікаря вияви­ли фіброз («рубцювання») легень — частину здорової тканини замі­нила сполучна, а сполучна тка­нина не здатна дихати.

— З часом легені віднов­ляться? — запитую пані Олек­сандру.

— Сподіваюся на краще, але гарантій ніхто не дає.

— У вас уже виробилися ан­титіла, а це значить, що вже маєте імунітет від Covid-19.

— На жаль, у світі фіксують по­вторні випадки зараження. Не­щодавно з’явилася інформація, що через 2−3 місяці після пере­несеного захворювання анти­тіла зникають. Страшно уяви­ти, що буде з тими пацієнтами, у яких «ковід» мав важкий перебіг, які боролися за життя, одужали, а через кілька місяців знову інфі­куються…

— Восени почнеться новий епідсезон грипу та ГРВІ. Чого від нього чекати?

— На жаль, будемо мати ви­падки, коли люди одночас­но заражатимуться і грипом, і «ковідом», тому важких хворих побільшає.

— Кому хвилюватися треба найбільше?

— Хворим на цукровий діабет, гіпертонічну хворобу, хронічний бронхіт, ожиріння. Ніякого само­лікування — відразу телефонуйте сімейному лікарю і обов’язково у розмові наголосіть, що у вас є супутні захворювання.

— А як щодо людей похило­го віку?

— Зі мною лежало багато мо­лодих і людей середнього віку… Часто людина думає, що здо­рова, бо її нічого не турбує, але якщо ніколи не обстежувалася, то не факт, що так воно і є. Мене на тлі хвороби почало турбува­ти серце. ЕХО і ЕКГ не вияви­ли порушень. Але коли зробили УЗД органів черевної порож­нини, з’ясувалося, що у мене жовчнокам’яна хвороба і пан­креатит. Я про це й не здогаду­валася.

— Виходить, «ковід» як МРТ — «сканує» наш організм і ви­являє приховані проблеми зі здоров’ям?

— Я називаю SARS-CoV-2 «до­мовиком». Вірус розгулює ор­ганізмом і шукає, за яке місце скубнути. Знаходить найслаб­ше.

— Чому у одних хворих Covid-19 має легкий перебіг, інші потрапляють до реаніма­ції? Від чого це залежить?

— Від стану імунної системи та кількості збудника, який по­трапив в організм. Якщо іму­нітет ослаблений, і ви були у близькому та тривалому контак­ті з хворим, то ризики суттєво зростають