«За що не візьмуся, усе у мене виходить. Мабуть, через те, що ніхто нікуди не поспішає»

За неповні два місяці вимушеного карантину більшість з нас відкрили у собі такі таланти, про які, можливо, навіть не здогадувалися. Хтось почав малювати, інші взялися за мемуари, а ще хтось, врешті, навчився випікати торти. Яке нове хобі з’явилося у знаменитостей, з’ясовували журналісти «ВЗ»

Наталя Кудряшова, співачка, продюсер, ведуча програми «Ревізор: магазини» першого та другого сезонів:

Ще зовсім недавно Наталю Кудряшову називали грозою усіх магазинів. Вона без попередження заходила у підсобні приміщення, де знаходила стільки огріхів, що її не лише боялися, а й неодноразово погрожували. Був випадок, коли Наталю закрили у морозильній камері, де зберігали м’ясо, щоб провчити. Але це її не злякало. Попри те, що сама чудово співає і дає концерти на українських сценах, Наталя є співзасновником Міжнародного конкурсу пам’яті Мусліма Магомаєва, який вже два рази відбувся у курортному Трускавці (медіапартнером конкурсу є газета «Високий Замок»). Недавно ми побачили у соцмережах, що співачка шиє захисні маски на замовлення.

— Ми з народним артистом України Гурбаном Аббасовим після концерту у Трускавці встигли, як кажуть, застрибнути в останній вагон. Це було 12 березня. Наступного дня ми повернулися додому і я навіть трохи злякалася, бо розуміла, що попереду — безнадія. Решта концертів довелося скасувати. Розуміла, що двома тижнями ми не обійдемося. Вийшла в один із супермаркетів за продуктами, а там видають чек з передбаченнями. У моєму чеку було написано: «Ви у собі відкриєте щось таке, про що давно забули, і це вам принесе дохід». Поки йшла додому, прокручувала у голові, що ж такого я у собі знову відкрию. Ще зайшла в аптеку, бо не мала маски, але тільки прочитала вивіски, що масок — нема. І мене осінило: та ж маски треба шити! Вдома знайшла залишки тканин, купила кілька метрів резинки і взялася шукати в інтернеті викройки. Але то все було таке кострубате, тому викройку зробила сама. Першу маску, звісно, пошила собі і надіслала подружкам фото. Їм сподобалося і попросили зробити їм такі ж. А потім виклала у соцмережі фото з текстом, мовляв, приймаю замовлення. Звісно, була проблема з тканиною, тому замовила в інтернеті. Нечесні люди надіслали замість якісного товару марлю. Довелося повертати… Мої маски без стразів, але зі спеціального медичного матеріалу, практичні. Розумію, що людям зараз важко, тому я беру гроші лише за тканину і резинку.

— Скільки масок за час карантину ви пошили?

— За півтора місяця я працювала над масками без жодного вихідного. Спала по 4−5 годин. Чому? Мені морально було дуже важко. Все те, що ми розвивали багато років, у що вкладали душу і кошти, усе луснуло, як мильна бульбашка. Масові заходи ще не скоро повернуться. Ці новини морально пригнічують. І щоб не з’їхати з глузду, я розуміла, що мені треба щось робити. З дня на день бути чимось зайнятою. Багато зірок пишуть, що у них все класно, живуть без проблем. Не вірю! Зараз важко усім. Свій моральний стан треба переключати на фізичну роботу. Творчі люди — дуже емоційні. Окрім того, що я шила, ми з Гурбаном багато працювали над концертом, який в онлайн-режимі відбудеться 17 травня, і транслюватимуть його на всіх платформах і на Україну, і на Азербайджан. До концерту будуть залучені і кращі солісти з конкурсу Мусліма Магомаєва, який ми проводили у Трускавці.

Олеся Жураківська, актриса театру і кіно:

— Мені дивно, але за що я не беруся, у мене все виходить. Я і плету, і шию, і готую, і малюю… Мені досі не вистачало часу, але я зрозуміла, що малювання, скажімо, це якась медитація. Отримую величезне задоволення. Для дачі робила візерунки у різних стилях, а останній зробила акриловими фарбами у стилі васильківської майоліки. Доволі гарно вийшло, мама дивувалася, бо ж я ніколи цим не займалася.

— А що плетете?

— Килимки. Раніше на Київщині вони називалися «тряпкуни», коли зі старих речей вирізається пряжа і ви робите річ довільної форми. Я сама зробила рамку, і з похресницею ми за день це зробили. А вона від цього отримує величезне задоволення. Я вже зробила два такі килимки. Багато часу зараз проводжу з похресницею Марією — донькою моєї рідної сестри, то ми разом ще й випікаємо смаколики без борошна. А вчора зробили тертий пиріг зі сиром і яблуками. Враховуючи, що я взагалі ніколи не пекла, то тепер експериментую, і все у мене виходить. Мабуть через те, що ніхто нікуди не поспішає.

— Дехто зі знаменитостей каже, що карантин — це дуже класно, мовляв, сидіть дома і за ніщо не переживайте. Інші ж кажуть, що треба вдома щось робити, щоб не поїхав дах. До яких належите ви?

— Ні до тих, ні до інших. Бо зі самого початку для мене це не було класно. Насамперед, через те, що увідомлюю, що це дуже серйозно для людства, які економічні наслідки чекають на нашу державу, і які будуть емоційні наслідки для людей в цілому. Актори дуже залежать від контакту з глядачами, і передбачити, як буде далі, — складно. Однак я по-філософськи до цього ставлюся: якщо вже склалася така ситуація, то треба її використовувати з користю. От і ми з Марією вчимо мови — англійську і французьку, займаємося музикою. Цілий день маємо заняття, навіть робимо хімічні експерименти, а ще гуляємо з тваринами…

Роксолана Богуцька, дизайнер:

— Карантин дуже сильно змінив наше життя. З одного боку, наче з’явилось багато вільного часу. З іншого, багато часу займають хатні справи. Раніше завжди бракувало часу на спілкування з сім’єю, з дитиною. Тепер ми разом з нею робимо уроки, бо онлайн-навчання триває. Я цього року посадила сама квіти, приділяю більше часу клумбі, почистила все біля будинку. Тобто зайнялась тими справами, до яких раніше не доходили руки. Намагаюся більше часу приділили собі, але це не зовсім виходить, адже час, який вивільнився від роботи, тепер йде на сім’ю. Спочатку була спроба займатись спортом вдома, — не пішло. Планувала поробити маски для тіла, волосся, для обличчя, але якось на це все одно не вистачає часу. І що довше триває карантин, то більше мені хочеться повернутись на роботу, хоча думками я все одно постійно була там. Домашня робота затягує, але все одно хочеться чогось більш творчого. Хоча ми і вдома намагались креативити: намагались щось спекти з донечкою на Великодні свята. У мене були уродини, у дочки, намагались приготувати свята своїми руками. Але цей час дозволив здійснити певне перезавантаження, у мене уже багато планів на роботу. Зрозуміли, що весняно-літню колекцію ми, мабуть, уже не зможемо презентувати, тому що не зрозуміло, коли карантин закінчать, і як взагалі люди реагуватимуть на такі заходи. Тому я взялась уже за зимову колекцію. Маю ідеї щодо розвитку бренду. Хочу створити більше аксесуарів, більше супутніх речей, які були б пов’язані з нашим одягом.

Андрій Кокотюха, письменник:

— Із запровадженням карантину мій режим дня майже не змінився. Від літа 2006 року я працюю вдома, не приписаний до жодного офісу. Єдине, що змінилося — нема виходів у місто, зустрічей з партнерами та читачами, книжкових та кінозаходів, де є професійне особисте спілкування. Вільного часу стало менше.

До карантину я міг працювати по 4−5 годин на день, зараз — 6−8 годин. Збільшилося навантаження на переговори з нуля, бо злетіло чимало проектів, передусім які стосувались кіно- та телевиробництва. Подавати нові проекти, яких вимагає час та менші бюджети, це шматок роботи. Крім того, інтернет-книгарнею займаюся по дві години на день, а до карантину досить було двох годин на тиждень, аби все працювало. Причина — відсутність зустрічей наживо, які водночас пропагували й книгарню.

Щодо нового досвіду, який я здобув на карантині, — перегляд кіно вдома, без виходу в кінотеатр. Я не задоволений цим досвідом. По-перше, доводиться користуватися піратськими ресурсами, а це для мене неприйнятно. По-друге, навіть у вільному доступі нема фільмів, озвучених чи дубльованих українською. І це сумно, бо російською озвучено й дубльовано, здається, 90% світової кіноспадщини. Тож, як тільки закінчиться карантин, то насамперед піду в кіно, у книгарню, в ресторан.

Знаменостей розпитували Галина Ярема та Зіновія Воронович