Туберкульоз боїться мила, світла й свіжого повітря

Зараз уся увага українців прикута до нової пошесті, яка шириться світом, — китайського коронавірусу. А от туберкульоз уже давно не на слуху, тож багато людей переконані, що ця недуга їм не загрожує. Хоча, за інформацією ВООЗ, туберкульоз залишається одним із найбільш смертоносних захворювань на планеті. Туберкульозною бактерією інфікована майже третина населення земної кулі! В Україні епідемія туберкульозу триває з… 1995 року.

Кожного року в цілому світі (зо­крема, в Україні) кількість нових ви­падків захворюваності на тубер­кульоз знижується приблизно на 2%. Водночас близько 25% випадків лиша­ються недіагностованими. Тобто кожен четвертий хворий не звертається по до­помогу та без належного лікування про­довжує заражати оточення.

Згідно з даними Львівського обласно­го лабораторного центру МОЗ України, минулого року у Львівській області було зареєстровано 1169 випадків захворю­вання на туберкульоз органів дихання (порівняно з 1207 у 2018-му). Насторо­жує той факт, що серед дітей віком до 17 років захворюваність на цю недугу зрос­ла в 1,4 раза.

«Збудником туберкульозу є мікобак­терія. Її ще називають паличкою Коха, на честь науковця, який відкрив цей збуд­ник 1882 року, — розповідає Ольга Бого­славець, головна спеціалістка відді­лу санепіднагляду Управління держ­нагляду за дотри­манням санітарно­го законодавства Держпродспожив­служби у Львів­ській області (на фото). — Цей мікро­організм не боїться висихання, холоду та більшості дезінфікувальних засобів. У річковій воді може жити до 5 місяців, у ґрунті — від 3 місяців до 1−2 років, у вулич­ному пилу — 10−15 днів, на одязі та ін­ших предметах — упродовж багатьох мі­сяців. В умовах кімнатної температури (у темному місці) туберкульозні палич­ки залишаються життєздатними про­тягом 4 місяців, при розсіяному світлі — до 1,5 місяця. Бактерії туберкульо­зу тривалий час можуть виживати у мо­лочних продуктах: у вершковому маслі в умовах холодильника зберігають жит­тєздатність до 30 діб, у молоці — 14−18 діб, сирі — 26 діб, у замороженому м’ясі — до 1 року. Соління і копчення практич­но їх не знешкоджують. Кип’ятіння зни­щує протягом кількох хвилин. Сухе га­ряче повітря (+1000С) вбиває збудника лише через годину. Літні сонячні про­мені знешкоджують бактерії через 30 хвилин, весняні й осінні — через одну годину, зимові — через дві, ультрафіо­летові промені — через 2−3 хвилини».

За словами лікаря, паличка Коха лег­ко проникає в організм людини, проте, як правило, не викликає захворювання, а «мирно» співіснує з імунною систе­мою, яка контролює його перебування в організмі, — тобто збудник перебуває у «сплячому» стані. Хвороба розвива­ється лише у 10% інфікованих. Насам­перед — в осіб з ослабленою імунною системою: ВІЛ-інфікованих, хворих на цукровий діабет, захворювання, при яких людина повинна приймати пре­парати, що пригнічують імунну систе­му (онкологічних, ревматичних, з ме­тою профілактики відторгнення органів після їх трансплантації), а також людей, що зазнають значних фізичних і психо­логічних перевантажень, організм яких виснажений (дотримуються строгих дієт, багато працюють, живуть в умовах постійного стресу, зловживають алко­голем, наркотиками, курять тощо).

«Якщо у людини міцний імунітет, також може захворіти — за умови масивного потрапляння збудника в організм, — за­стерігає фахівець. — Так зазвичай тра­пляється при близькому контакті з хво­рою на активний туберкульоз людиною — через кашель, чхання, при розмові або потраплянні в організм великої кількості повітря, яке заражене мікобактерією ту­беркульозу. Інфікування, як правило, від­бувається у закритих приміщеннях, які погано провітрюються, де перебуває або перебувала хвора на туберкульоз люди­на».

Як передається мікобактерія туберкульозу?

● повітряно-крапельним шляхом: че­рез крапельки мокротиння і слини при кашлі, чханні, розмові. Хворий з мокро­тинням виділяє 15−20 млн мікобактерій на день. Вважається, що один хворий протягом року може інфікувати 10−15 здорових осіб;

● повітряно-пиловим: перебуваю­чи просто неба, заразитися через пил практично неможливо, оскільки бакте­рії туберкульозу швидко гинуть під дією сонячного світла, — тому зараження най­частіше відбувається у помешканні хво­рого на туберкульоз;

● харчовим, але якщо при вдиханні достатньо 1−2 бактерій, то для заражен­ня через рот потрібні сотні мікроорганіз­мів;

● контактно-побутовим, особливо якщо руки, одяг, білизна, рушники хворого тощо забруднені мокротинням; збудник може також передаватися при поцілунках.

Туберкульоз не передається статевим шляхом та через кров (при переливанні і укусах комарів)!

Хвороба тривалий час розвиваєть­ся в організмі людини без будь-яких зо­внішніх ознак. У цей період мікобактерія, яка потрапила у легені, починає розмно­жуватися у їх тканині або інших органах, а імунна система намагається зупинити або сповільнити цю агресію. Коли ступінь ураження органа набуває значних розмі­рів, людина починає відчувати нездужан­ня, і тоді з’являється:

● кашель, який триває понад 2 тижні (на ранніх стадіях захворювання кашлю може не бути);

● підвищена температура тіла (понад +370С) без видимої на те причини, яка утримується довше тижня;

● утруднене дихання;

● біль у грудях;

● поганий апетит;

● постійна слабкість;

● безпричинна втрата ваги;

● підвищена пітливість, особливо вночі;

● кровохаркання (наявність крові у мо­кротинні, що виділяється при кашлі).

За наявності хоча б кількох з перера­хованих вище ознак необхідно якомога швидше звернутись до сімейного лікаря. Своєчасне виявлення цього захворюван­ня та початок лікування знижує заразли­вість хворого у десятки разів і дає шанс людині на повне одужання! Не затягуйте час і не займайтесь самолікуванням.

«Якщо у вас виявили туберкульоз при профілактичному флюорографічно­му/рентгенологічному обстеженні, але симптомів захворювання у вас немає, це не означає, що ви не хворі, — наголо­шує Ольга Богославець. — Вам пощасти­ло, що захворювання у вас виявили на ранній стадії, коли ураження легень є не­великим і не впливає на загальний стан організму. Якби не профілактичне обсте­ження, яке дозволило виявити туберку­льоз на досимптомній стадії, недуга про­довжила би прогресувати й вразила би більшу ділянку легенів, що незабаром проявилось би кашлем та іншими леге­невими симптомами».

У 90% людей туберкульоз вражає ле­гені. Розрізняють заразну форму тубер­кульозу легень («відкриту») і незаразну («закриту»).

«Заразна форма захворювання ха­рактеризується тим, що людина виділяє з мокротинням у навколишнє середови­ще мікобактерії туберкульозу. При „за­критій“ у мокротинні не виявляють міко­бактерію туберкульозу, і зазвичай такі пацієнти взагалі не кашляють, — пояснює лікар. — „Закрита“ форма туберкульозу — це зазвичай рання стадія захворювання, коли у легенях виявляють окремі невели­кі ділянки запалення (1−2 см). „Відкрита“ — більш просунута стадія, коли у легенях виявляють великі ділянки з розпадом ле­геневої тканини. Уражені ділянки легень відмирають».

Позалегеневий туберкульоз — неза­разний. Такий туберкульоз загрожує тільки життю людини, яка на нього за­хворіла. Для позалегеневих форм ту­беркульозу також характерні загальні ознаки інфекційного захворювання — не­здужання, підвищення температури тіла, втрата ваги, інтенсивне потовиділен­ня вночі, ознаки ураження конкретного органа (збільшення лімфатичних вузлів, головний біль, болі у хребті чи суглобах, ураження шкіри тощо).

Оскільки туберкульоз — інфекційне за­хворювання, збудником якого є мікобак­терія, лікування спрямоване на знищення збудника за допомогою антибактеріаль­них препаратів. Хворий на туберкульоз легенів становить небезпеку для оточую­чих тільки у період «відкритої» (заразної) форми. Якщо вчасно і правильно розпо­чати лікування, то протягом інтенсивної його фази, яка триває два місяці і паці­єнт цей час проводить зазвичай у стаціо­нарі, стає незаразним. У нього зникають всі симптоми захворювання. Далі триває підтримуюча фаза лікування (4 місяці), яку проводять в амбулаторному режимі, тобто вдома. Мікобактерія туберкульозу втрачає здатність до розмноження, і лю­дина одужує.

Тому якщо людина перехворіла на ту­беркульоз і пройшла повний курс ліку­вання, не становить небезпеки для ото­чуючих.

Захворіти може будь-хто, незалежно від соціального статусу, але кожен може одужати. Туберкульоз — хвороба, а не ви­рок, але може ним стати, якщо пацієнт перерве терапію, хаотично прийматиме протитуберкульозні препарати, зловжи­ватиме алкогольними напоями або вжи­ватиме наркотики. За таких умов розви­неться хіміорезистентний туберкульоз, з множинною медикаментозною стійкіс­тю до протитуберкульозних препаратів. Протитуберкульозні препарати переста­нуть згубно діяти на збудника, і туберку­льоз стане невиліковним.

Увага! Для знищення збудника захво­рювання потрібне постійне провітрюван­ня, ультрафіолетове опромінення і воло­ге прибирання приміщень. Якщо хвора на туберкульоз людина живе з вами в одній квартирі, бажано виділити для неї окрему кімнату, посуд і білизну. Важли­во, аби хворий суворо дотримувався етикету кашлю — щільно прикривав рот та ніс серветкою при кашлі і чханні, но­сив хірургічну маску у місцях загально­го користування. Мокротиння повинен спльовувати у ємності з кришкою (краще одноразові плювальниці), яке знешко­джують прямо у баночці розчином хлору. При перебуванні у стаціонарі хірургічну маску варто носити протягом усього пе­ріоду лікування.

Як запобігти хворобі?

● дотримуйтеся правил особистої гігі­єни (регулярно мийте руки з милом після відвідування громадських місць);

● ретельно мийте продукти перед споживанням;

● вживайте у їжу продукти, збагачені вітамінами і мікроелементами, свіжі ово­чі та фрукти;

● своєчасно лікуйте супутні захворю­вання;

● відмовтеся від шкідливих звичок (тютюнопаління, вживання алкоголю, наркотиків);

● дотримуйтеся культури поведінки у громадських місцях. Навіть якщо у вас легка застуда, уникайте великого скуп­чення людей або хоча б кашляйте чи чхайте у хустинку. Банальне правило, але воно може зупинити поширення інфекції.

У дітей туберкульоз виявляють шля­хом туберкулінодіагностики (проби Ман­ту), у підлітків і дорослих — за допомо­гою флюорографії або рентгенографії та мікроскопії мокротиння. Найдієвішим методом профілактики туберкульозу у дітей є вакцинація та ревакцинація вак­циною БЦЖ (Бацила Кальметта-Герена). З її допомогою утворюється імунітет до туберкульозу і організм стає несприят­ливим до цього захворювання. Якщо ди­тина після контакту з хворим на туберку­льоз все-таки захворіє, то перебіг недуги у неї буде більш легким.

Щороку в Україні хворіє до 35% дітей, які не були щеплені. При аналізі випадків туберкульозного менінгіту встановлено, що 82% дітей, що захворіли на цю неду­гу, були або не вакциновані, або вакцина­ція була неефективною.

Фото з архіву «ВЗ»