За зниклою родичкою спохватилися через… вісім місяців!

Коли сусідам сказали, що Валентина Флісюк із Нововолинська вісім місяців пролежала мертва у квартирі, у них волосся дибки стало. Знали Валю як жінку норовливу, але такого ніхто їй не бажав. Навпаки, шкодували її через важкий характер, бо та жила самотньо, хоч мала родичів, які мешкали поруч. І ніхто з них на сполох не забив, коли одного дня перестала виходити на зв’язок…
Раніше у тій квартирі мешкали батьки Валентини. Із сусідами, кажуть, жили по-людськи. Не раз одні до одних у гості заходили.

А коли повмирали, з’явилася в їхньому домі нова господиня.

— Я й не знала, чесно скажу, що в сусідів ще одна дочка є, — каже Людмила. — Найстаршу звали Галя, хороша така була. Але
сталася біда — померла. Потім ще Іра була, теж її не стало. І Лєна померла, вона мала інвалідність. А тут, виявляється, четверта є.
Валя приїхала з Італії — і почала всіх «строїти». Стосунки з новою сусідкою одразу не склалися.

«Та з нею ніхто не хотів зв’язуватися!» — кажуть люди в один голос. І сьогодні не бажають нічого розповідати про Валю. Кажуть, була відлюдькуватою, ні з ким не спілкувалася. Тому й не тривожилися, коли перестали її бачити у під’їзді чи чути, як кричить на когось зі свого балкона. Тим більше, знали, що жінка, яка давним-давно виїхала на заробітки в Італію, мала «пермесо» — дозвіл на легальне проживання на Апеннінах. Тож могла в будь-який час зібратися й помандрувати за кордон. Згадують й останній конфлікт, який трапився минулої весни. Тоді пройшов сильний дощ, і так з даху лило в середині під’їзду, що підіймалися по сходах з відкритими парасолями. Тоді люди зорганізувалися, щоб зробити ремонт. Пішли по квартирах збирати кошти на руберойд. Постукали й до Валі. Та, пригадують, двері відчинила, але ні копійки не дала. Відповіла, що грошей не має, і загалом, цю квартиру планує продати.

Одна з найближчих сусідок пригадала, як востаннє бачила Валю. Каже, це було за кілька днів після Пасхи, на Проводи.
— Я тоді ще на шахті працювала, — розповідає Людмила. — Пам'ятаю, якраз у мене друга зміна була, а шахтний автобус йшов
о 12.30. Сіла на зупинці, чекаю. Тут Валя підходить. Така ділова, сумка набакир, як завжди. Питає: «Ти на другу шахту?». Видно, до батьків на Проводи збиралася. «Ні, — кажу, — на роботу». А працювала я на першій. Валя ще запитала, чи не знаю, коли її
автобус. Відповіла, що ні. Вона сіла на лавочку, й інша жіночка стала їй щось пояснювати. А тут мій автобус підійшов.

Це була їхня остання зустріч. Сусідка запевняє, не помітила нічого незвичного. Мовляв, вигляд і настрій у Валі був, як завжди. Потім Люда не раз себе ловила на думці, що в під’їзді стало надто тихо і спокійно… А напередодні нового року сусіди помітили в під’їзді незнайомку старшого віку. Назвалася тіткою Валі. Розпитувала, чи, бува, не бачили племінницю останнім часом. Бо ж та, виявляється, була онкохворою і мала дві квартири. — Про рак ми нічого не знали, — запевняють сусіди. — Нам Валя не казала. І квартири її не були нам цікаві. Про інше подумали: надворі грудень, а де та тітка зі своїми тривогами була у травні, червні, липні, серпні? Вісім місяців минуло! Але двері Валиної квартири були зачинені. Тож тітка походила-порозпитувала людей — і ні з чим пішла.

— Виглядаю за вікно — пожежна машина стоїть, — згадує сусідка Люда. — Ще подумала: де це горить? А потім почула:
Валю знайшли вдома на ліжку, тіло вже геть розклалося. Жах!

Відчинити двері у квартирі наполягла тітка. Невдовзі туди прибула поліція. Сусіди, яких покликали за свідків, довго не
могли оговтатися від шоку, бо моторошне видіння — не для людей зі слабкими нервами. Кажуть, звернули увагу на те,
що у хаті стояли паски та крашанки. Значить, і вмерла бідолашна десь тоді — одразу після Великодня. Але що саме сталося, з’ясовують правоохоронці. Чому ж специфічного запаху з квартири ніхто не чув? Сусіди припускають, тому, що там стояли подвійні вхідні двері. Та й кватирка в кімнаті була відчинена, запах потрохи виходив. Хто тепер у ній хазяйнуватиме, невідомо. Адже, як виявилося, у померлої є чимало «дальших» родичів, тож спадщину ділити буде кому…