«З ким знайомий, того важче малювати»

Картини 30-річного Романа Чухвіць­кого гідно оцінили львівські митці. Торік, упродовж листопада-грудня, у виставкових залах Львова працю­вали дві його персональні художні виставки. З-поміж різножанрового живопису (асоціативної абстракції, пейзажів, натюрмортів) чи не най­більшу увагу привертають графічні портрети. Їхня «родзинка» в тому, що відомих світових знаменитостей (науковців, акторів, співаків, музи­кантів, художників) Роман малює з допомогою модерної техніки — гра­фіки — не на чистих аркушах паперу, а на газетних шпальтах.

Нині здобуває ще одну освіту — журналістську. У місті Лева відомий як соліст хард-рок-гурту Solar Wind Dreams («Сонячний вітер мрій»). Торік (у 28 років) відкрив у собі ще один дар: живописця. А під­штовхнула його до образот­ворчого мистецтва… серйоз­на недуга.

— Коли на серці ставало зо­всім зле, — розповідає Роман, — аби абстрагуватися від про­блем зі здоров’ям, на якомусь підсвідомому рівні взяв у руки пензля й акриловими фарба­ми намалював картину. Дуже яскраву, пломенисту абстрак­цію. Потім ще одну і ще… Це були квіти, пейзажі, натюрмор­ти. Поволі наша оселя стала схожою на художню майстер­ню.

Юнак так захопився живо­писом, що не помітив, як у ньо­го закінчилися фарби. Тим ча­сом в одній із газет вирішив підшукати собі роботу для офі­ційного працевлаштування. Поки читав газету, маркером обводив пропозиції роботи за спеціальністю. Помітив: якщо обведені фрази з’єднати не­рівними лініями — вимальову­ються обриси людських облич. Музиканта це зацікавило. По­ставив перед собою фотогра­фії світових знаменитостей і на газетних шпальтах олівцем почав робити ескізи — конту­ри їхніх облич. З-під його рук один за одним виходили гра­фічні портрети. Нині у колекції Романа Чухвіцького — близько 50 графічних робіт. У стрима­но-точних, виразних деталях проглядається образ визна­чного фізика ХХ століття Аль­берта Ейнштейна; знамени­того кіноактора, коміка Чарлі Чапліна; популярних у 1970−1980-х роках британських спі­ваків та музикантів, засновни­ка рок-гурту The Beatls Джона Леннона та лідера рок-гурту Queen Фредді Меркюрі; му­зиканта, лідера американ­ського гурту The Doors Джима Моррісона та «короля рок-н-ролу» Елвіса Преслі; відомих львів’ян-сучасників: лідера хі­пі-руху Аліка Олісевича, ху­дожника Ігоря Біликівського. Чотири-п'ять годин — і робота готова.

— Так здається, що легко, — продовжує Роман. — Один не­точний штрих ґумкою підітреш — і на шпальті залишається брудний слід. Робота вже ви­глядає неестетично. Відтак по­чинаєш «з нуля» уже на іншій газетній шпальті. До речі, з ким знайомий, того важче малюва­ти. Бо знаєш кожну зморщеч­ку на обличчі людини, її міміку. Можливо, тому портрет Алі­ка Олісевича давався мені чи не найважче. Пригадую, у сту­дентські роки викладач Львів­ської політехніки, побачивши мої рисунки, по-доброму усміх­нувся: «Може, тобі, Романе, треба йти в художники?». Тепер образотворче мистецтво допо­могло мені боротися з хворо­бою.

«Син справді почав одужу­вати, — каже журналісту „ВЗ“ мати Романа — пані Марія. — Поки малює — забуває про свої проблеми. Дивиться на свої гарно виконані роботи — про­ймається гордістю за самого себе, аж сил набирається. Зна­йомим так сподобались роботи мого сина, що почали замов­ляти в нього графічні портрети своїх близьких та рідних».

Графічні портрети, звичайно ж, легше малювати на чистих аркушах паперу. Зате на газет­них шпальтах роботи візуаль­но незвичніші, цікавіші та ори­гінальніші. Роман зізнається: на шпальтах «Високого Зам­ку» малювати собі не дозво­лить. Адже на газетній полосі має бути суцільний текст (без фото), а журналісти його улю­бленої газети свої публікації підсилюють чіткими цікавими світлинами і навіть малюнками.

Фото Галини Труш