Вийшла заміж у Гамбії, не встаючи з дивана у Ковелі!

Правду кажуть: кохання не знає кордонів, чужих звичаїв, мови, релігії і кольору шкіри. І різниці у віці. Ось, до прикладу, пара, що у листопаді стала на рушничок щастя у Ковелі на Волині, — Вікторія Беззубова та Момод Сісей. Йому — 26, а вона — вже на заслуженому відпочинку…

Познайомилися завдяки Фейсбуку

Якби ви бачили, як тепло Момод дивиться на свою обраницю! Ніжно тримає її за ручку, пригортає, цілує. І каже: «Люблю». Вікторія відповідає йому взаємністю. Він — перший чоловік у її житті, хоч за плечима — десят­ки прожитих років. Та особисте щастя досі їй не усміха­лося — не мала ні сім’ї, ні дітей. І тепер хтозна, чи б на­важилася у такому зрілому віці починати вити сімейне гніздечко, якби не наполегливість Момода. Бо відколи познайомилися, він затявся: «Женюсь на тобі!».

Що так сталося, Вікторія дякує Богу і… Фейсбуку. Саме завдяки соціальній мережі Момод «достукався» до неї. Переписка почалася випадково, але стала затягувати обох. Спілкувалася пара без проблем англійською, адже Вікторія саме цю мову колись викладала у школі. Щоразу дізнавалася про молодого африканця, який родом із Гам­бії, щось нове.

Він не приховував, що має мрію ви­їхати зі своєї країни. Та хоче зробити це легально. Розповідав, як його друзі пере­правлялися на інший континент човнами та багато з них загинуло. Заходила мова і про родинні звичаї. Виявилося, батько Момода має дві дружини і з кожною кіль­ка дітей. Якось Вікторія запитала:

— Ти теж, як твій батько, мрієш про двох дружин?

— Що ти! — відповідав Момод. — Сьо­годні треба думати, чи зможеш ти утри­мати дві сім’ї. Бо жінки повинні однаково все мати, ні в чому не почуватися обділе­ними.

— Ти б, певно, краще придивлявся до англічанок, — якось у роздумах над його словами написала.

А він відповів:

— Ти мені сподобалася, я тебе полю­бив… І я приїду! От побачиш!

Одружували «заочно»

Певно, Вікторія не дуже вірила у прав­дивість слів хлопця. А він таки не зрадив. Кілька разів звертався до нашого посоль­ства у сусідньому Сенегалі (у Гамбії такої дипустанови нема). І візу таки йому від­крили. На квиток в Україну хлопцеві ски­далася вся велика родина.

А перед цим батьки благословили сина до шлюбу. У Гамбії традиція: молоді не мають права жити разом без офіційного документа, що вони — чоловік та жінка. Хоча на весілля в Африку Вікторії їхати не треба було, бо шлюбну церемонію бать­кам дозволяється провести «заочно», без присутності наречених. Тож весілля вони символічно відзначили під час мусуль­манського Рамадану (хлопець — з вірую­чої сім’ї, його дід був імамом). А жінка ви­ходила заміж, не встаючи зі свого дивана.

В Україну Момод вже летів одруженим. Зі собою віз судженій три розкішні сукні, розшиті традиційними орнаментами. І коли він зійшов з трапу літака у Львові, його вже чекала в аеропорту українська дружина. Бо вірила йому і приїхала по нього.

Це була перша їхня зустріч віч-на-віч і перші обійми. Почувалися невпевнено, незручно, на щоках у жінки був помітний рум’янець.

Вікторія дала собі і новим, таким екзо­тичним, стосункам три місяці. Вирішила: як не сподобається щось, просто розійдеться з Момодом. Та день у день пере­конувалася в тому, що їй добре, коли він є поряд. Каже, хлопець порядний, ввічли­вий, добрий. Гарно ставиться і до неї, і до її мами. Веде здоровий спосіб життя та грає у футбольній команді за збірну свого міста. А ще дуже любить готувати. Що­дня стає до плити, бо українські страви не припали африканцеві до душі. Не любить ні наших супів-борщів, ні вареників, ні всі­ляких випіканців. Тож тішить кохану свої­ми національними видумасами: рисом з рибою, м’ясними стравами (їсть куряти­ну, яловичину, баранину та м’ясо кози) і салатами. Усе має бути свіже, у жодному разі не з морозилки.

Мама підтримала вибір дочки

За два місяці спільного проживання Момод переконав Вікторію, що кращого чоловіка їй не знайти. І пара занесла зая­ву до РАЦСу! А у листопаді їх розписали.

Щаслива Вікторія тримала свідоцтво про шлюб і не вірила, що ось таким ви­йшло її весілля. Ще й святкова урочистість вийшла ювілейною у РАЦСі — п’ятсотою! Тож емоції справді переповнювали усіх.

Якими сьогодні є будні Момода та Ві­кторії? Чоловік збирається додому, в Африку, аби знову оббивати пороги дипустанов і виробити вже річну візу для про­живання в Україні. Підстава ж поважна — він український чоловік та зять! Дружина вже підшуковує коханому у Ковелі роботу. Вірить, у них вийде гарна сім’я.

— Хто що б не казав, а Момод — хороша людина. Я щаслива, що моя дочка має та­кого чоловіка. Бачу, як він гарно ставить­ся до неї. Чую, яким уважним є до своєї мами, коли розмовляє з нею по телефону. А ще, він не курить і не п’є. І мову україн­ську вчить, щоб мене розуміти.

Волинська область.