«У кінотеатрах не було жодного вільного місця! Навіть стоячого»

Торік після проведення Трускавецького кінофестивалю «Коро­на Карпат» (медіапартнером є газета «Високий Замок») я писа­ла, що курортна столиця України, місто-оздоровниця Труска­вець, незабаром перетвориться на Канн чи Карлові Вари, — бо на свято кіно сюди з’їжджаються найкращі кінематографісти. А цього року сміливо можу додати, що Трускавець може стати третім відомим кінофестивальним центром на курортних те­ренах (після двох вищезгаданих зарубіжних міст). Кінофести­валь «Корона Карпат», який збирає кіноманів з 2009 року, став культурною візитівкою Західної України. «Я щасливий від того, що у кінотеатрах цього року не було жодного вільного місця, — розповів генеральний директор кінофестивалю Олег Карпин. — Навіть стоячого». Трускавчани й гості міста стояли у прохо­дах під час кіносеансів, наче у час пік в тісній маршрутці… Усі хотіли насолодитися добротним українським кіно!

Щороку перед керівни­цтвом кінофестивалю стоїть питання — прово­дити чи не проводити? Усе впи­рається в кошти. 2019-го Мініс­терство культури України з його програмою «Малі міста — вели­кі враження», мер Трускавця Ан­дрій Кульчинський, Держкіно та департамент культури Львів­ської ОДА зробили все для того, щоб VІІІ Кінофестиваль «Коро­на Карпат» відбувся на високо­му рівні. 7 листопада тільки лі­нивий, мабуть, не прийшов на площу перед кінотеатром «Зла­та», де молодіжний духовий ор­кестр «Львівські фанфари» про­голосив своїм виступом початок VІІІ Трускавецького міжнарод­ного кінофестивалю. Чотири дні курортне містечко жило фести­валем. Відомі актори, зокрема Римма Зюбіна, Ірма Вітовська, Богдан Бенюк, Василь Вірастюк (за «сумісництвом» — «стронг­мен», найсильніша людина сві­ту), із задоволенням роздавали автографи і фотографувалися з шанувальниками.

Дехто робив «квадратні очі» і не міг повірити, що вулицею ось так просто, без почту й ар­мії охоронців, ідуть зірки… А вони і справді прості, зате щирі на екрані й у житті. Особливо ті­шилися діти зі спеціалізованої школи для дітей з порушенням опорно-рухового апарату, що у Бориславі. Ніяк не могли зро­зуміти, як ті люди поміщаються у телевізорі. Тож акторам дове­лося розповідати, як твориться кіно… Діти фотографувалися з Ірмою Вітовською, їх щиро обі­ймала Римма Зюбіна. Діти із за­доволенням дивилися коротко­метражні фільми, а потім один хлопець, Дмитро, сказав, що мріє стати актором.

Щороку на Алеї кінослави у Трускавці відкривають нову бронзову плиту переможцю по­переднього кінофестивалю. То­рік Гран Прі виборола стрічка «Гірська жінка на війні». І у день закриття свята кіно меморіальну плиту, на якій викарбувано назву цього фільму і прізвище режисе­ра, урочисто відкрили.

— В Україні з’являються кі­нофестивалі різного рівня, наш глядач повертається до традиції відвідувати кінотеатри. І це без­межно тішить, — сказала Ірма Ві­товська. — Колись ми потрапили у своєрідну воронку, коли кіноте­атри переживали стагнації, а за­раз настає час, коли люди почи­нають знову дивитися кіно.

Цьогорічний кінофестиваль — особливий, як і торік, адже ор­ганізатори вже вдруге за історію його проведення «зелене» світ­ло дали лише українським філь­мам. Наш кінематограф на повну силу заявив про свою потужність і вміння зняти таке кіно, яке смі­ливо може конкурувати із зару­біжними фільмами на світових кі­нофестивальних майданчиках.

На кінофестивалі було пред­ставлено багато українських фільмів, серед яких прискіпливе журі вибрало 11 найкращих, що змагалися в основній конкурс­ній програмі за «Золоту корону» — найвищу нагороду фестивалю. Під час прес-конференції, що відбулася у день закриття свя­та кіно, усім кортіло довідатися, який фільм журі назвало найкра­щим. Але голова журі кінофести­валю актриса Римма Зюбіна три­мала інтригу…

Довго тримали її також ве­дучі церемонії закриття, Зоря­на Петрас та Богдан Процишин. То запросили на сцену співачку Наталю Кудряшову, і та розпові­ла, хто переміг у «короткому ме­трі». То запросили на сцену фіна­ліста «Голосу країни», відомого співака Назара Савка, якого гля­дачі ніяк не хотіли відпускати. Бо Назар не лише чудовий викона­вець. Він розповів багато цікаво­го — і про фільм «Червона рута», у якому його мама Марія Ісаак вперше заспівала «Водограй», і про Володимира Івасюка — твор­ця чудових композицій.

І от нарешті настав той мо­мент, коли на сцену вийшли члени журі й почали називати перемож­ців. Абсолютним тріумфатором стала стрічка молодого україн­ського режисера Антоніо Лукіча «Мої думки тихі». Фільм отримав аж три «корони». Антоніо Лукіч — «Найкращий режисер», Ірма Ві­товська, яка зіграла головну роль у стрічці, названа «Найкращою актрисою». І найвищу нагороду, «Золоту корону», «Моїм думкам тихим» вручили як найкращій по­внометражній картині.

— Свою роботу присвячую своїй мамі, — сказала Ірма Ві­товська. — Я також мама і знаю, що прийде час, коли доведеться відпустити сина. І у цьому є схо­жість мого персонажа у фільмі зі мною. Це чесний фільм про зви­чайних людей, а тема еміграції зараз дуже актуальна для Украї­ни. На жаль, наша молодь, при­наймні більшість, мріє поїхати за кордон.

За словами Ірми Вітовської, це вже третя її нагорода за цю роботу. Фільм вийде у широкий прокат 2 січня наступного року.

У номінації «Найкращий ак­тор» переміг Олег Шульга за роботу у стрічці «Позивний «Бандерас». Найкращою корот­кометражкою назвали «Анну» Олеся Саніна, а приз за найкра­щу студентську роботу отримав Володимир Маков за «Нетерпи­мість». Відкриттям кінофестива­лю став наймолодший режисер Єгор Бондаренко, якого наго­родили дипломом за анімацій­ну стрічку «Пляшка». Спеціаль­ним дипломом журі нагородило стрічку «Іловайськ 2014. Баталь­йон Донбас», яку зняли за недер­жавні кошти.

Приємно, що всі учасники кі­нофестивалю отримали дипло­ми від членів журі, а спонсори нагородили переможців путівка­ми на відпочинок у Трускавці.

— Я безмежно щасливий, що з кожним роком до нас приїж­джає все більше акторів, — роз­повів «ВЗ» генеральний дирек­тор кінофестивалю Олег Карпин. — Але ще більше задоволення отримую, коли бачу, що глядачів у залі більше, аніж місць. Бо на­віть стояти цього разу було ніде! Це свідчить про те, що україн­ське кіно сміливо конкурує із за­рубіжними фільмами. Нам є що показати і чим похвалитися. Дя­куючи команді — режисеру Бори­су Савченку, генеральному про­дюсеру Теодозії Микитці, моїй дружині Наталі і донечці Вікто­рії, багатьом волонтерам — нам вдалося зробити усе, що запла­нували.

Усі фото авторки

Трускавець