Спалюють траву — знищують Україну!

Із настанням весняного тепла у нашій країні вкотре зіткнулися з величезною проблемою — підпалами сухостою на полях. Через легковажність псевдолюбителів порядку тисячі гектарів благодатної української землі охоплено руйнівним вогнем. Він знищує родючий шар ґрунту, молодняк тварин, ліси, державне і приватне майно. Загрожує життю і здоров’ю людей! Завдані паліями збитки неможливо виміряти грошима. Вони можуть спричинити незворотні наслідки для нашого довкілля. Такі ж значні, як від війни. «Не так злії вороги — як добрії люди», — написав би поет про це ганебне явище.

Одним зі свідків наруги над рідною природою стала у ці дні і жителька прикарпат­ського Снятина Христина Шутко­ва. На одному зі згарищ на околи­цях рідного міста вона підібрала напівживого їжачка (на фото). По­ловину його тільця обпік вогонь, який розпалили «друзі природи». Пані Христина обробила рану пан­тенолом, сподівається, цей спрей допоможе одужати бідолашній тваринці, яка стала жертвою люд­ської жорстокості.

У весняних вогнях, що пала­ють нині по всій Україні вздовж автотрас, річок, лісів, сільсько­господарських угідь, промис­лових будівель, гинуть у вог­ні, диму й чаді тисячі корисних для нашого з вами добробуту їжачків, ящірок, птахів, слима­ків, комах, мікрофлора. Гинуть маленькі зайченята… Під дією високих температур родючий гумус стає мертвим попелом. Через неконтрольований вогонь існує великий ризик знищення ліній електропередач і зв’язку, вибуху автозаправок, газопро­водів, руйнування дорожньо­го і залізничного полотна, інших об’єктів інфраструктури. І що найприкріше — палії зі смолос­кипами отруюють наш організм. Ми не маємо чим дихати. Навко­лишнє повітря перетворюється на смог. Утворені внаслідок го­ріння канцерогенні сполуки за­вдають величезної шкоди нашо­му здоров’ю, можуть призвести до фатального кінця.

Щодня сотні пожежних ма­шин виїжджають на ліквідацію польових і лісових багать. На ві­тер ідуть величезні державні ко­шти — наші з вами гроші. Залу­чені до боротьби з наслідками чиїхось забав, рятувальні служ­би ризикують не встигнути на ви­клики про інші «НП», а відтак мо­жуть не врятувати чиєсь життя.

Ми переглянули рапорти підрозділів Державної служ­би з надзвичайних ситуацій за останні дві доби. Херсонщина: за один лише день сили ДСНС сім разів виїжджали гасити ки­мось підпалений торф, очерет, лісову підстилку. Кіровоградщи­на: горіла велика територія по­близу міста Благовіщенського, а також у селі Сальковому Гай­воронського району. Тернопіль­щина: пожежники приборкували вогонь на двогектарній площі у Борщові. Надійшли повідомлен­ня про підпали сухої трави у Бі­локриниці на Кременеччині, у с. Мировому Шумського району, с. Вільхівчику Гусятинського райо­ну, у с. Коропці Монастирського району, а також у Чорткові, се­лах Божикові, Посухові, Жовнів­ці Бережанського району. При­гадую, кілька років тому хтось підпалив сухе листя у лісі на горі Лисиця поблизу села Лапшина — вітер підхопив багаття, і воно вихором помчало на кількасот метрів. Унаслідок цього знище­но велику ділянку грабів і буків, чи не кожного дня обпалені де­рева падають замертво…

Через безвідповідальність громадян палають великі про­стори на Волині, Рівненщині, Житомирщині, довкола Києва. За останні вихідні на Львівщи­ні зафіксовано більше півсо­тні випадків поширення вогню в екосистемах. Горе-господа­рі у такий спосіб «зачищають» свої неприбрані з осені земель­ні ділянки, занедбані сіножа­ті, придорожні канави. Нерідко з допомогою сірника «наводять порядок» і працівники шляхових служб. Деякі нерадиві начальни­ки «прибирають» вогнем свої за­харащені території — аби не про­гнівати високих гостей…

Одного з таких паліїв застав на гарячому начальник Жовків­ського відділення Нацполіції Ан­дрій Коцур. Дядька з палаючим квачем затримали, склали про­токол. Вилучили у нього кані­стру бензину. Швидше за все, зловмисник відбудеться симво­лічним штрафом (від 170 до 340 грн.). А якби його запроторили за ґрати і показали цей судовий процес по телебаченню — в ін­ших відпало би бажання брати­ся за сірник.

Вогняні стихії — це не тільки низький рівень нашої побутової культури, а й, значною мірою, наслідок байдужого ставлен­ня до проблеми дня з боку за­конодавців. Палії трави — такі ж наші вороги, як і нетверезі водії за кермом. Тому карати їх треба так само жорстко. Чому б із цьо­го приводу терміново не внести відповідний законопроект?

А поки що найефективнішим рятівником нашого довкілля від вогню є… дощ. Він гасить кі­лометрові заграви. Буде вели­ка біда, якщо сподіватимемося лише на розум матінки-природи.