Собаки та коти ночують у хаті, господиня — у літній кухні

У пані Ніни Кондратюк із села Здовбиця Здолбунівського району Рівненської області понад 100 собак та близько 50 котів. Більшість тварин жінці підкинули люди. Чотирилапих господиня поселила у своїй хаті, а сама переїхала до невеличкої літньої кухні.

Ніна Леонідівна Кондратюк родом зі Здолбунова, тут прожила більшу частину свого життя. В один рік у жінки померли обоє батьків, через похорони з’явилися борги. Змушена була продати кварти­ру у центрі міста. На те, що залишило­ся, купила у Здовбиці столітню хатину й чотири роки тому переїхала туди разом зі своїми чотирилапими друзями. На той час тримала кількох собак та котів.

— Допомагати безпритульним твари­нам я почала задовго до переїзду, понад 11 років тому, — розповідає пані Ніна. — У Здолбунові вдень відстрілювали бродя­чих собак, люди були шоковані, діти за­ходилися від плачу… Я та ще кілька не­байдужих почали рятувати бездомних собак та котів. Стерилізувала їх, роби­ла щеплення, шукала нових господарів… Коли переїхала жити у село, поголів’я «господарства» значно збільшилося. За­раз маю понад сотню собак та з півсо­тні котів. Нещодавно перестала їм дава­ти клички — імена скінчилися (сміється. — Авт.).

Про любов пані Ніни до чотирилапих знають усі довкола. Приносять їй без­притульних тварин, яких знайшли на ву­лиці. Проте здебільшого, каже жінка, люди підкидають своїх. Нещодавно па­кет із цуценям повісили просто на пар­кані.

— Аби нагодувати таку кількість тва­рин, щоранку варю 10 відер каші. На вечерю згодовую 35 кілограмів кісток та м’яса. За свою пенсію можу купити харчів котам і собакам лише на кілька днів. Дякувати, добрі люди допомага­ють продуктами. Трохи грошей збира­ють волонтери. Вони також допома­гають знайти домашнім улюбленцям нових господарів. Буває, їжу тваринам беру у борг, — розповідає господиня. — Всі мої тварини мають щеплення, сте­рилізовані. Сама доглядаю за ними. Стежу, аби блохи не завелися, щоб во­льєри були чистими. Щоб встигнути усе зробити, встаю о шостій ранку, а лягаю після опівночі.

Ніна Леонідівна зітхає, утримувати кілька десятків тварин самій непросто. Та й місця усім чотирилапим не виста­чає. Жінка власний будинок віддала улю­бленцям. Влітку ночує в альтанці і лише з початком холодів йде до невеличкої літ­ньої кухні.

— Одинадцять років боролася за те, щоб у нас був притулок для бродячих тварин. Нарешті виділили земельну ді­лянку у промисловій зоні під його будів­ництво, — розповідає Ніна Кондратюк. — Сподіваюся, моя мрія здійсниться. Хоча всіх тварин і не віддам до притулку, ста­реньких та «інвалідів» залишу в себе, да­вати їм раду стане значно простіше.

Рівненська область