Дідусь поганого не навчить…

І ось нещодавно молоді за­йшли у гості до Семена Семе­новича. Бабусі дома не було, тож він один їх приймав. Се­мен Семенович був людиною сором’язливою і скромною, тож відразу змикитнув — мо­лоді прийшли мудрості жит­тєвої піднабратися. А що? Ді­дусь поганого не навчить. Сидять, чай п’ють. Вони запи­тують, він відповідає…

…Значить, розписалися. Ну, ну… ЗАГС, між іншим — це місце, де у мужиків останній раз цікавляться їхньою дум­кою і запитують на щось їхню згоду. Мда… Ось ти, моло­дий, ти зрозумів, що з тобою у ЗАГСі сталося? Там тобі мо­лоду під розписку видали і пе­чатку поставили. Тепер ти за неї відповідаєш. Власноруч розписався.

…Що? Вона теж розписа­лася? Ну, це інша річ! Вона розписалася у тому, що пе­рейшла з ніжно-дівочого ста­ну душі у заміжньо-бабський стан тіла. Заміж вийшла. За мужем тобто тепер. Ти, мо­лодий, звичайно, попере­ду, вона — за твоїми плечи­ма. Ти, як капітан корабля у бурхливому морі життя. Ти ко­мандуєш «Повний вперед! Віддати швартови!» А вона — штурман. Вона цьому кораблю курс прокладає. Куди плисти і навіщо. І тобі, як капітану — ні вліво, ні вправо. Щодо швартових… Штурман вирішить, кому ці швартови віддати і за скільки.

Я вам анекдот розповім. «Один, скажімо, узбек каже: «Хочу у великому столичному місті мати свій будинок. Ве­ликий будинок! Триповерхо­вий. І щоб тільки я один його штукатурив!» Я це до того, що і ви починайте свій дім буду­вати. Будинок життя. Нама­гайтеся будувати його тільки самі. Тільки вдвох. Самі бу­дуйте, самі штукатурте. Не дозволяйте втручатися у це будівництво стороннім. Не слухайте порад і рекоменда­цій. Щоб не довелося виправ­ляти і переробляти. Повір­те моєму досвіду. Як-не-як, п’ятдесят років будівельного стажу. Сімейного. Ось так. А ви записуйте. Дід поганого не порадить…

Де взяти гроші на це бу­дівництво? Ми з бабусею все життя збирали гроші. На майбутнє. А тут — бац! Ціни! І ми зрозуміли — ура! Майбут­нє прийшло! Тож у цьому пи­танні я, як людина досвідче­на і практична, пораду дати можу. Гроші, звичайно, допо­магають від злиднів, але якщо гроші будуть головними у ва­шому житті, то нічого іншого, цікавого, окрім них, ви у жит­ті не побачите. Тому головне, щоб гроші не коштували вам дуже дорого. І не вірте, що «гроші можуть все». Так ка­жуть ті, хто їх багато не мав. Ще кажуть — «Гроші псують людей». Мабуть, тому в Укра­їні так багато ще порядних і чесних.

…Що таке ідеальний чо­ловік і жінка. Кажуть, є така книжка — «Ідеальна дружина». Але довгорічні дослідження виявили, що цю книжку ніх­то не читав. Щодо «ідеально­го чоловіка», тут все зрозу­міло. Він повинен відповідати декільком «не». Не п’є, не ку­рить, не хропе, не ревнує, не ходить «наліво», не любить футбол і пиво, не проводить весь свій вільний час з друзя­ми у сауні або гаражі, не сва­риться, не відмовляється ви­носити сміття і мити посуд. І головне «не» — такого чолові­ка не існує. Годі й шукати.

…Що думаю про подруж­ню зраду? Знайшли у кого пи­тати. У святого! Ну… Хіба що теоретично… Є велика різни­ця між тим, що було колись і що зараз. Ось, візьмемо таку непомітну, на перший по­гляд, деталь гардеробу, як труси. У старі часи беззакон­ня, дефіциту й «уравніловки» жіночі та чоло­вічі труси май­же не відріз­нялися. І ті, і ті мали по три отвори. І за довжиною май­же однакові були. Тож «спа­литися» було легко. А зараз, в умовах стійкої демократії і успішних реформ, ці сучасні модні брендові деталі гарде­робу дуже різняться. У жіно­чих — три отвори. У чоловічих — чотири. Та й розміри, самі, мабуть, уявляєте… Вже не пе­реплутаєш. Мда… Зараз — не колись. А ви записуйте, запи­суйте. Дідусь поганого не на­вчить…

…Хто у родині має бути го­ловним? Світовий досвід со­тень поколінь в усіх країнах свідчить, що чоловікові не обов’язково знати, хто в родині головний. Крапка.

…Чи сваримось ми з бабу­сею? Звичайно, як же без цьо­го задоволення. Коли випадає сваритися, головне — не до­водити одне одного до граду­са кипіння. Ось доведеш свого чоловіка до кипіння, і він може випаруватися у невідомому на­прямку. Як його потім поверну­ти у попередній стійкий та ста­більний стан? Ось така вона, життєва побутова хімія.

…Ревнощі? Ну, у подруж­ньому житті різне буває. Якщо у нормальній родині чоловік кожні два дні змінює шкарпет­ки, то це підозріло. Справа не­чиста. Або якщо жінка просить чоловіка почистити бульбу на вечерю, а він відмовляється, це теж наводить на думки: «А чи не чистив він її під час обі­дньої перерви десь в іншому місці?» Або вона несподівано каже, що записалася на курси в’язання, і вона відвідуватиме їх три рази на тиждень у нічний час. Тут справа незрозуміла, темна. Або несподівано купила собі нову зубну щітку, мовляв, стара геть зносилася. Або, що знову ж таки підозріло, — халат собі новий купила, хоча ста­рому ще й десяти років немає. Та й дірки ще не такі помітні. Кому ці дірки не подобаються? А інших приводів для ревнощів у вашому житті не повинно й бути. Тому що, якщо ревнуєш, значить, кохаєш. Якщо кохаєш і не ревнуєш — значить, довіря­єш і поважаєш.

…Що? Мої думки про секс? У сенсі — спогади про секс? О! Це ви за адресою. Тут я, незва­жаючи на вік, ще ого! Багато можу пригадати. Да… Було… Охо-хо… Я вам, щоб не займа­ти багато часу, коротко ска­жу про суть цього явища. Це не повинно бути як в магазині: «почекайте, почекайте». Це не повинно бути, як у лікарні — «по­терпіть, потерпіть». Це повинно бути, як у школі — «повторіть, по­вторіть». О! Щось я бачу ви до­дому заспішили. Зрозуміло. Ну, то йдіть. Щастя вам! Штукатур­те свій життєвий будинок. Ба­бусі вітання передам. Бабуся за вас молиться. Богові й сонечку. Щоб у вашому житті було бага­то радості, тепла і світла. Дідусь і бабуся поганого не побажають.