Серед зими сойка співає... солов’єм

До редакції задзвонив давній читач “Високого Замку”, ветеринар за фахом і природолюб за станом душі Володимир Топишко зі села Підлісся на Золочівщині. Поділився новиною, яка найперше зацікавить шанувальників “Живого куточка”.

- Маю по сусідстві сойку-артистку, - розповів пан Володимир. - Оце кілька днів тому рубаю дрова на скалки для розпалу, а вона з високого горіха на сусідському подвір’ї починає співати соловейком. Такі колінця викидає, як наша знаменита пташка під час квітучої весни! Давно чув, що сойка вміє покривлятися, підбирати чужий голос, тому сам до себе кажу: “Брехо, не надуриш мене! Знаю, що то - ти, а не соловейко!”. Сойка “потьохкала” ще трохи і змовкла. А через деякий час за спиною вже чую жалібний котячий писк: няв! Подумав, що то чийсь Мурчик заліз між дрова і не може звідти вибратися. Оглянувся на той звук, а сойка зістрибнула з гілки, помахала крильми і своїм крикливим голосом розсміялася з того, що обманула мене - “Ха-ха-ха!”.

Сільський ветеринар каже, що сойки (принаймні та, що живе у Заліссі) вміє ще імітувати голос зозулі. Вже кілька разів вводила людей в оману. Вони дивувалися: як то серед зими чи осені можна почути “ку-ку”?

Сойка-артистка живе біля ґаздівства Володимира Топишка третій рік. У морозну погоду господар підвішує на шнурку сало для підгодівлі синичок. Разом з цими цвіркунами поїсти “на халяву” прилітають і сойки. Може, через те у них такий дзвінкий, “театральний” голос?

Орнітологи давно помітили здатність сойок копіювати чужі голоси. До свого традиційно тріскучого «кж-же-е-ек» додають і більш милозвучний репертуар. Можуть імітувати звук канюка “«е-е-е-й». Вміють каркати, як ворона, а ще - кричати, тьохкати, булькати, скреготати, свистіти. Сойки у неволі здатні повторювати слова, а часом — цілі фрази людей.

Сторожовий звук-крик сойки видають тоді, коли помітять у своїх володіннях людину чи кота, куницю або інших небезпечних для неї тварин.

Два слова про особливості життя цих птахів. У природі їх нараховується 44 види. Для будівництва гнізд часом використовують “позичені” у людей матеріали. Харчуються ящірками, черв’яками, жабами, пташиними яйцями, чужими пташенятами, павуками, а також різним насінням, зокрема горіхами, жолудями. На зиму роблять кормові запаси, ховаючи їх у дуплах, між гілками, у щілинах під корою, в опалому листі. Дрібні насінини змочують власною слиною і формують з них кульки — так їх легше буде шукати. За сезон формують більше двох тисяч “комірок” з харчами. Люблять красти чуже добро — підглянуть, де роблять “заначки” інші птахи, і, вловивши момент, спустошують їх. Обкрадають сойки навіть білок.