«Віддушиною» для захисників Вітчизни стають не тільки листи з дому, а й котики, собаки, папужки, черепашки, білочки та інші представники фауни, які живуть поряд з армійськими казармами.
Щемливу картинку спостерігав недавно на території одного з восьми солдатських містечок, що розташовані у Міжнародному центрі миротворчості та безпеки Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного. Частина курсантів, що повернулася з польових занять, крокувала в їдальню, відпочивала на лавочках, а цей вояка, на вигляд ще зовсім хлопчина, тримав у руках молоденького голуба. Очі його аж світилися від радості...
Встигли перемовитися кількома словами. Олексій Безбородов на полігоні під Старичами проходить військове стажування за посадою “заступник командира роти із роботи з особовим складом”. Іншими словами, підніматиме бойовий дух солдатам.
Робити це можна різними способами. Брати наші менші — один з таких ефективних “інструментів”, які “спрацьовують” на передовій” .
Як гусак воїнам товаришем став...
Учасники АТО не раз розповідали, як у перерві між боями стрес їм знімали своїм дотиком, поглядом, голосом приблудні, врятовані мурчики-тузики. У декого у бліндажі-окопі жили не тільки собаки, коти, а й морські свинки, хом’ячки, кролики. А в одному з підрозділів труднощі фронтових буднів разом із воїнами переносив... гусак. Розповідали, що його передали солдатам на бульйон. Однієї ночі ця пильна птиця своїм ґелґотанням попередила солдатів про наближення ворожої диверсійної групи — і на знак вдячності воїни зробили гусака “недоторканим”. Бульйон зварили з іншого м’яса.
У солдатів обідня перерва – можна і їхнім чотирилапим друзям біля казарми перепочити...
Драматичну історію розповів нам один із “кіборгів”, захисник Донецького аеропорту, молодший сержант Роман Гребенюк, який у ці дні теж проходить вишкіл на Яворівському полігоні:
- На наших позиціях в аеропорту жила кішка, звідкись прибилася. Коли перший раз, у жовтні 2014-го, я прибув на об’єкт, вона була ще безпомічним кошенятком. А у грудні, під час повторного мого заїзду в аеропорт, стала дорослою кішкою, назвали її поетично: “кошка-атошка”. Виросла серед воїнів. Довкола вибухи, стріляють — а їй хоч би що! Звикла. Щоправда, трохи її контузило. Їла те, що і ми, — консерви, кашу-перловку, супи. Під час затишшя “кошка-атошка” підзаряджала нас своєю енергією, “розвантажувала”. Не один згадував про дім, рідних. Це допомагало вистояти...
Роман розповів: знаючи про таку сердечність українських солдатів, “сепари” навмисно запускали у наш бік котів — щоб з їх допомогою виявити розташування “кіборгів”. Бувало, вночі дивляться наші хлопці у тепловізор і не розуміють, хто до них через руїни підбирається: ворог чи дичина?
Білочка, що живе на території Академії сухопутних військ, із задоволенням їсть горішки з рук начальника Факультету підготовки спеціалістів бойового (оперативного) забезпечення полковника Михайла Івасюка. Замість шпаків в Академії розвелися білки
Десяток “мухтарів” живе нині на території полігона, де готують майбутніх офіцерів, вони стали улюбленцями військовослужбовців. Курсант Вікторія Гавриленко каже:
— Наші собаки не бояться вибухів, гулу танків. Жартома кажу до них: ставайте поруч з нами у стрій!
Багато цікавинок про дружбу військовослужбовців з тваринками розповів автору цих рядків заступник командира зборів із роботи з особовим складом підполковник Олександр Юрчук:
- Якось опівночі у нашому містечку “Гвардійському” чую, як по радіо звучить наш Державний гімн. А неподалік долинають інші звуки — наче хтось підспівує. Прислухаюся, а це наші собачки “ноту беруть”... Собаки не розлучаються з військовими. Щонеділі до нас на полігон приїжджають з концертами учасники художньої самодіяльності з районів Львівщини, відбуваються спортивні свята. На всі ці події разом із курсантами неодмінно приходять наші чотирилапі друзі... Тваринки для людей такої нелегкої професії, як наша, мають велике значення. Дають можливість воякам після важкої роботи зняти стрес, перевести дух. Погладив Мурчика, який забіг у намет, і від нього енергетика позитивна йде. Зовсім інший настрій у солдата з’являється. Не раз спостерігаю: курсант бавиться з цуценятком — обидва як діти...
Лірична сценка: молоденький голуб у руках майбутнього офіцера Олексія Безбородова (справа).
Підполковник каже, що у “стаціонарі” Академії її вихованці розводять декоративних кроликів, папужок, черепашок, хом’ячків, акваріумних рибок. Є цілі живі куточки. Часто під час обходу начальник Академії генерал-лейтенант Павло Ткачук запитує у курсантів: “А де ваші морські свинки? Заводьте! Це розвантажує сильно...”.
У самого підполковника Юрчука вдома живе симпатичний собака — кокер-спанієль Ліза. Ніяк не може дочекатися, коли увечері господар повернеться зі служби. Відразу кидається тобі на руки — і денна втома кудись зникає. У помешканні Юрчуків прекрасно почуваються також дві канарки, екзотичні морські рибки в акваріумі на 200 літрів.
Не так давно на території Академії сухопутних військ на старенькому дереві примостили шпаківню — щоб ці крилаті співаки звеселяли курсантів. А цієї весни замість шпаків у цей будиночок взяли та й заселилися... білченята. Мати-білка зі Стрийського парку, що через дорогу, зробила собі кубельце, вивела потомство. Маленькі руді пухнастики із задоволенням ідуть до рук курсантів, беруть від них горішки. У певний час забігають навіть у друкарське бюро — знають, що тамтешні працівниці щодня принесуть їм гостинців…
