Вбив, розчленував і сховав у пивниці власну матір?

У селі Лисятичах, що неподалік Стрия, 33-річний чоловік убив та розчленував власну матір. Тіло 54-річної жінки сховав у пивниці, під картоплею. Першою на сполох забила рідна сестра загиблої Марії — Ганна. Літня жінка поїхала до Стрийського відділу поліції, бо не бачила сестри уже три дні. Але всерйоз її занепокоєння не сприйняли. Мовляв, почекайте, з’явиться... Син Марії, Володимир, від тітки лише відмахувався (їхні подвір’я розташовані через сітку). Казав, мама поїхала до міста, на базар... При цьому був спокійний, не нервував. До пошуків зниклої жінки підключилися сусіди — Марії не було майже тиждень.

...Під тиском жителів села на місце події таки виїхала слідчо-оперативна група. Зайшли до хати і жахнулися. Безлад, побитий посуд, на подвір’ї спалений одяг... На тумбочці — окультна література, книжки магів та карпатських мольфарів. Але тіла в хаті не знайшли. Коли правоохоронці приїхали вдруге (сусіди продовжували бити на сполох, телефонували навіть до Києва), тільки тоді в пивниці виявили порубане тіло зниклої жінки. Правоохоронці одразу запідозрили у вбивстві пані Марії її сина Володимира, який жив з нею. Той утік. Знайшли чоловіка за сорок кілометрів від дому (у Дрогобицькому районі). Нині він у СІЗО.

Перед тим, як їхати у село, де сталася трагедія, я зателефонувала до місцевого священика, аби домовитися про зустріч. Телефоном отець Володимир сказав, що завтра його не буде, бо їде у Дрогобич на Cлужбу. Про те, що сталося у селі, говорить неохоче. “У ту хату мене три роки не пускали з молитвою та водичкою, - каже отець. - Небіжка казала, що її син у хаті має капище, займається сатанізмом. Років два тому він у селі хрести повалив... А якось мені сказав: “Я чорта бачив!”. Я йому кажу: “Прийди до церкви. Висповідайся. Будемо того чорта виганяти”. Не прийшов”. Священик розповів, у цій сім’ї вже не одна біда сталася (колись це було одне подвір’я, а потім родичі пересварилися і відгородилися). Син Ганни (сестри убитої. - Авт.) зарізав косою рідного діда. А п’ять років тому сам згорів у літній кухні разом із вітчимом. Родина пиячила... “Там дуже велике зло, - каже отець. - Потрібно, щоби молитви читав сильний монах, звичайний священик не дасть собі ради”.

...Чи було убивство жінки ритуальним жертвоприношенням, як про це кажуть люди?

Їду у село. Зупиняюся біля амбулаторії. “Це сімейка Адамсів, - кажуть в один голос працівниці лікарні. - Ганна п’є (односельці казали, що з хати все попродавала, навіть виделки. - Авт.). На їхньому подвір’ї одні мати-перемати, сварки, прокльони. Немає там святого духа”. “А про небіжчицю Марію що скажете?”. “Марія — роботяща була, мала город біля хати. У Стрию на базарі торгувала — городиною, м’ясом, молоком, яйцями...”. (Рік тому помер брат Марії, то вона, на відміну від Ганни, і дітям його допомагала з продуктами. - Авт.). “А що думаєте про магію, якою займався її син?”. “Я в то не вірю, - каже акушерка. - Він — хворий, у нього психічні розлади. Про магію в селі мови не було. Його не можна було випускати між люди. Треба було тримати у Закладі (у цьому селі діє психіатрична лікарня. - Авт.). Мама поїхала, написала заяву. І забрала його під свою відповідальність, щоб пенсію отримувати за нього. Дорого їм та пенсія обійшлася”. Про померлого чоловіка загиблої Марії в Лисятичах мало знають. Кажуть, він зі сусіднього села. Подружжя разом не довго прожило, народився син, чоловік почав пити, і вона з ним розлучилася. А ось про сина Марії говорять, що загострення з психікою у нього почалися після армії (служив у спецназі). Там отримав якусь фізичну травму, лікувався у Львові. Хоча вже з дитинства, кажуть односельці, мав “шпака” в голові.

...Сестра убитої, пані Ганна, чистить часник біля хати. Без проблем погоджується на розмову. “У вас тут уже не перша трагедія. Якесь місце недобре”, - кажу їй, коли розповідає про свого загиблого сина і чоловіка. “А Бог його знає... Я думаю, то хтось поробив, може, та ворожка Люда зі Стрия (саме з нею, за свідченням тітки Ганни, її племінник спілкувався. - Авт.). Я її раз бачила, люди у Стрию кажуть, вона у білій перуці ходить. Ніби якось вона Марусі на базарі сказала: “Я тобі, курво, зроблю, щоб ти згинула”. “А ви бачили усю ту літературу, яку читав ваш племінник?”. “Ні, він все то ховав”. Те, що племінник має проблеми з психікою, жінка знала. Не раз скаржився, що його болить голова. Новий диван, який мати купила, спалив на подвір’ї. Повиносив образи з хати... А років три тому взагалі зник — його знайшли у селі Довголуці (Стрийський район). Там пас кіз, яких тримав співмешканець його знайомої ворожки Люди. Марія, коли була ще жива, розповідала сусідам, що її син випасає овець далеко у горах... “А ви п’єте?” - запитую, бо ж люди про це у селі говорять. “Боже упаси. То Марія могла випити. Мала у Стрию подружку, алкоголічку”, - випалює. Пані Ганна розповідає, що закінчила юридичний факультет. Працювала багато років головним бухгалтером у Київському проектному інституті (філіал був у Львові). Коли я ці подробиці з її життя переказувала її сусідам, вони лише посміхалися: “Вона провідницею працювала, потім щось накоїла, її вигнали. Влаштувалася у пральню — прала постіль з поїздів”, - розповіла її сусідка пані Люба.

Біля хати, де сталося вбивство, сплять двоє цуценят. Бігає руде кошеня. Навкруг купи сміття, старе ганчір’я, спалена подушка. Пані Ганна показує подвір’я її сестри. Помічаю два нові пластикові вікна у старій хаті (дім пані Ганни — двоповерховий, значно більший, ніж у сестри, його збудували їхні батьки). “Ви нічого не чули, коли це сталося?”. “Нічого... Він взяв перину і спалив, то я дим побачила. Я ходила в міліцію до Стрия, казала, що сестра зникла. В сільській раді була. Ніхто не реагував. “Бабо, чекайте до понеділка”, - сказали в міліції.

“А живність де?” - запитую. Бачу лише порожні клітки. “Позабирали племінники. Троє свиней, кури, гуси, кози. Ще було три кози, яких він не добив (кілька кіз і курей син загиблої убив ще раніше, одну мертву курку кинув псові до буди. - Авт.). “Навіщо Марія забрала його з лікарні?” - питаю. “Лікарка вимагала у неї гроші, 300 грн., щоб його тримали... А за тиждень як він Марусю порубав, прийшов — вся куртка в болоті та в крові. Я з ним говорила, а він каже: “Я бабу мав тої ночі. Ніц не можу їй зробити”. “Тепер баби нездалі, гіпсові”, - кажу йому. Я зробилася дурною і запитую його: “Ти за ляльку говориш?” - “Та за дівку”, - відповів.

“Які між сином і матір’ю були стосунки?” - допитуюсь. “Нормальні. Не можу повірити, що він це зробив. То все та ворожка, - не вгамовується тітка Ганна. - Я чула через дірку в паркані, як він по мобільному говорив: “То, шо ти сказала, я вже зробив”. Маруся вже тоді пропала. Я йому кажу: “Володя, козенятам їсти треба дати”. А він як крикне: “Зараз!”. Я злякалася. Закрилася в хаті. Лом взяла”. Інші сусіди казали, що син не раз бив матір. Кидав у неї чим попало... А ось про конфлікт між двома сестрами напередодні вбивства знають лише найближчі сусіди (пані Ганна про це — ні слова). Вони розповіли, що пані Марія дізналася на базарі, що її сестра краде у сусідів городину і продає. Кажуть, літні сестри навіть побилися... Перша вчителька затриманого, Лідія Миколаївна, розповіла, що навчання її колишньому учневі давалося слабо. Був замкнутим, але не агресивним. У 5-му класі щось у нього не склалося з однолітками, його перевели до іншого класу. А ось його однокласниця (назвати ім’я відмовляється) згадує, у сьомому класі Володю залишили на другий рік. Бажання вчитися не мав. “Хотів привернути до себе увагу, - згадує. - Але у класі його не дуже сприймали. Якось прийшов з перемотаними руками і каже: “Подивіться, який я качок”. Всі з нього сміялися”.

“Ніяких психічних відхилень у нього не було, - веде далі однокласниця. - Він потрапив під чийсь вплив. Познімав ікони в хаті — спалив. З цвинтаря лампадки крав... Казав: “Я син Гітлера” (на фасаді його хати я побачила фашистський хрест. - Авт.). Дівчина пригадала, якось розповів їй, що має пухлину в голові. Зі слів ще одного однокласника, він ще в училищі зай­мався магією. Не раз казав, що може поворожити. Казав, що за ним щось ходить і каже, що робити...

Розпитую, чи затриманий десь працював? Сусіди пригадали, півроку працював у Стрию в компанії “Леоні”. Там нібито познайомився зі своєю майбутньою дружиною, але швидко з нею розлучився (вона значно старша). Працював охоронцем у супермаркеті.

За фактом вбивства жінки відкрито кримінальне провадження за ч. 1 ст. 115 (умисне вбивство) КК України. Санкція статті передбачає покарання — від семи до п’ятнадцяти років позбавлення волі. Керівник відділу Стрийської поліції ГУ НП у Львівській області Іван Малиш розповів журналісту “ВЗ”: “Людина хвора, лікувався у психіатричній лікарні. Так само, як і його колишня дружина. Дітей не мали. Призначено психологічну експертизу”. “А що відомо про ворожку Люду?”. “Про цю особу не можу давати інформації. Проводяться слідчі дії”. “Кажуть, він травму отримав в армії. Яку саме?”. “У це не вникав”. “Правоохоронці його бояться?”. “Як вам сказати... Не бояться, але неприємно мати справу з таким придурком. Дуже специфічний чоловік. На нього дивишся, аж моторошно стає — такий у нього погляд. Верзе, що він син Гітлера, що всі мають померти, що є інший світ - потойбічний. Бачить у кожного на чолі зірку п’ятикутну. А щодо вбивства нічого не каже. Це найбільше дивує і насторожує”.

Як ми дізналися з достовірних джерел, затриманий лікувався у психлікарні, і неодноразово (за місяць до трагедії проходив лікування). Однак психічний стан таких людей, кажуть лікарі, змінюється протягом години. У нього — друга група інвалідності (шизофренія). Прояви маячні. Після того, що він накоїв, його швидше за все доправлять у лікарню, гіршу, ніж тюрма (у Дніпрі). Там утримуються лише убивці. На жаль, кажуть фахівці, держава не надто дбає про психіатричні лікарні та хворих (фінансування недостатнє, бракує коштів на ліки та харчування).

Фото автора