Писала роман на шкільних канікулах

У Київському театрі оперети відбулася 16-та урочиста церемонія нагородження Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова». Головну нагороду в номінації «Романи» цього року отримала 52-річна Тетяна Пахомова (на фото — четверта зліва у білій сукні) з Радехова за роман «Я, ти і наш мальований і немальований Бог».

Це її перший роман. “ВЗ” поспілкувався з пані Тетяною та дізнався, чому порівнює себе з “мамою” Гаррі Поттера Джоаною Роулінґ та як містика допомогла їй перемогти.

- Як у вчительки з’явилася ідея взяти участь у “Коронації слова”?

- Звісно, що між мною і Джоан Роулінґ є не одна астрономічна одиниця, але вона, як і я, шкільна вчителька. А коли працюєш 35 років у школі, щоб не бути нудним ні для себе, ні для учнів, мусиш шукати нові захоплення. Я — вчителька географії в Радехівській спецшколі на Львівщині. Почала писати, бо душа просила вилити на папір думки і почуття. Роман з’явився за три місяці під час шкільних канікул. Вирішила спробувати свої сили у “Коронації...”.

- Були здивовані перемогою?

- Чесно кажучи, інтуїтивно я відчувала свою перемогу. Напередодні Великодня малювала писанку і думала про конкурс. І у Великодню ніч сниться мені сон, що я їду верхи на коні. І у той момент я зрозуміла, що це був віщий сон, і мені все вдасться.

- Як народилася ідея роману?

- Я мала дві ідеї для роману. Але мої заготовки для першої теми десь пропали. І хоча в нас в учительській хаті ніхто ніколи не викидає жодного папірця, а тут пропали всі. І я перейшла до другої ідеї. Так вийшло, що тема номер два дала результат номер один. З моїми учнями ми ходимо в різні походи. І якось у лісі біля Радехова діти знайшли дві плити з єврейського кладовища. Ми натрапили на історію жінки, яку я знала особисто, але навіть не здогадувалась, що така ситуація була у неї в житті. Під час Другої світової вона переховувала єврейську родину, врятувала життя трьом людям. 800 днів вони просиділи під стайнею.

- Хто був першим вашим читачем?

- Мабуть, вже журі “Коронації слова”.

- А чоловік?

- Від чоловіка я ховала рукописи. Вже після конкурсу він сказав: “Якби ти мені це показала спочатку, я б запитав, навіщо ти це пишеш?”. Але десь на 90-й сторінці я все ж йому показала. Хоча у моєму віці вже не дуже потребую оцінки сторонніх.

- Плануєте продовжувати письменницьку діяльність далі?

- Наразі я у відпустці, трохи відпочиваю від шкільних буднів, але кілька ідей для майбутніх творів вже є.