Приймають усе! Від високовольтних електропроводів – до огорожі з кладовища

На вул.Судовій із самого ранку чоловіки із макулатурою, целофаном та старими залізяками чекають, коли відкриється «точка», де можна здати увесь цей непотріб. Сидять під брамою, як ті грибочки... Зловила себе на думці, що усі ці гаражі, де скуповують метал та папір, не мають вивісок. Проте постійні клієнти ці місця добре знають. Коли зайшла у кілька скупок і попросила показати хоч якийсь дозвіл, мені відповіли, щоб не заважала і покинула приміщення... Журналіст «ВЗ» дізнавалася, що приймають у таких підпільних «точках» і куди дівають усе це добро.

Міські чиновники бідкаються - з вулиць Львова постійно зникають парапети та каналізаційні люки. Не секрет, що полюють за ними шукачі металу. Усе награбоване несуть у пункти прийому, яких у місті безліч. Чи контролюють посадовці діяльність цих «прийомок»? Журналіст Сергій Антонов, який цією темою займається давно, каже: «На рівні держави ніхто їх не контролює, зокрема, який саме метал вони приймають. Звідки принесли залізо, нікого не цікавить. Приймають все: від високовольтних електропроводів - до огорожі з кладовища. Бомжі, які є основними збирачами, несуть все, що погано лежить».

За словами Сергія, жодного легального пункту прийому він не зустрічав. А «дахують» ці «точки» дільничні інспектори. Журналісту не раз радили не лізти у цю справу, мовляв, за цим бізнесом стоять серйозні люди. З «прийомок», каже журналіст, лом потрапляє на металобази, звідти — за кордон (найчастіше до Туреччини). А ось українським металургійним підприємствам металу бракує... У тіньових оборудках з металом крутиться близько 800 мільйонів доларів.

Ціни у різних «прийомках» різняться. У гаражі на вул.Судовій за макулатуру дають 2,30 (за кг), за грубий метал 3 грн. (за бляху — 2, 90), мідь коштує 80 грн., латунь - 45 грн., алюміній — 15. «Ціни впали, - каже молодий чоловік у чорній сорочці, який тут за головного. - Ще недавно мідь коштувала 90 грн.». Ціни на «прийомках», за словами цього пана, контро­лює якась біржа... «А паркан з вулиці візьмете?» - запитую. «Ні, - відповідає. - І з колії нічого не візьмемо. Може дільничний прийти або слідчий — мені неприємностей не треба. Якщо побачать люк чи дорожній знак - штрафануть».

У гаражі — гори металу. Якісь мотори, дитячі візочки, пружини від старого ліжка... На іншій купі — макулатура. «Що вам розповідають люди, які все це приносять?» - допитуюсь. «Ці люди ходять по смітниках та магазинах — збирають папір та залізо. Вони хочуть жити! - долучається до розмови напарник. - Скільки принесуть, залежить від їхнього здоров’я — хтось 5 кг, хтось 10». На моє зауваження, що на гаражі немає вивіски, очевидно, що фірма працює у «тіні», відповідають з насмішкою: «У тіні, бо кругом дерева!». «Робимо добре діло. Увесь папір йде на переробку. Знаєте, скільки лісу треба було б вирубати?».

Ось і перший клієнт — дідусь притягнув картонки і целофан. Більшість збирачів має свої «точки», де можна набрати паперу. Конкуренція у цій справі жорстка. «Де ви цього набрали?» - цікавлюся. «Маю паперову фабрику і поліетиленову, - іронізує клієнт. - Що ви дурниці питаєте!». За мить отримує свої гроші і зникає. Скільки насправді заважив той картон, невідомо, бо віконце ваги повернуте до працівників скупки. «У вас точна вага?» - питаю. «Можете стати і перевірити», - упевнено відповідають. За кілька хвилин на порозі з’являється ще один чолов’яга. Відвантажує своє добро. Отримує 21 грн., мовчки йде геть.

Під ногами болото, біля дверей не розвернутися... «Кращої роботи не могли знайти?» - запитую у працівників. «Я закінчив лісотехнічний, - розповідає один з чоловіків. - Коли жив у селі, деякий час працював у лісовому господарстві. Зарплата - мізерна, а красти — це не моє. У мене дружина, діти. Вони навряд чи погодяться жити у колибі. Тут хоч нароблюся, але чесно зароблю свої гроші».

На Левандівці, навпроти протезного заводу, у пункті прийому металу кипить робота. Одразу з кількох машин відвантажують метал (його вартість на кілька гривень вища, ніж в інших пунктах). На моє запитання, чи все приймаєте, хлопці відповідають: «Все. Можете везти!». «Читала, щоби здати лом, треба сплатити податок», - уточнюю. «Що ви слухаєте...». За спиною сиплеться залізо. Скрегіт, аж дух перехоплює! У вічі впадають старі дрелі, якийсь чайник, термоси. На «Жигульці» прикотили цигани, відвантажують своє барахло ...

А тим часом...

Начальник відділу комунального господарства Галицької райадміністрації Микола Захарків каже, у центрі міста найчастіше викрадають дощоприймачі. Останній такий випадок стався на вул.Медовій. На пр. Свободи крадуть декоративні стовпці. Час від часу зникають металеві решітки на вул.Опришківській.

За словами прес-секре­таря Львівського водоканалу Уляни Горбатої, по гарячих слідах виявили шість крадіжок люків: на вул.Клепарівській, Полтави, Тернопільській, Кульпарківській та Лютневій. Загалом з 1 січня у Львові встановили 247 люків, з них 106 — пластикові.