Слідами Володимира Івасюка

Чернівці

Родина Івасюків переїхала до Чернівців у 1966 році. До того Володя з батьками та сестрами Галиною і Оксаною жили у місті Кіцмань. Зі столицею Буковини пов’язані найяскравіші сторінки життя Івасюка: тут він написав свої найзнаковіші пісні, серед них і “Червона рута”, тут робилися перші записи його творів, саме тут він знайшов найближчих друзів.

Пройтися слідами композитора та побувати у місцях, пов’язаних із його життям, тепер зможуть всі охочі. Чернівецький меморіальний музей Володимира Івасюка спільно з організацією «Палітра Буковини» презентували новий туристичний маршрут «Місто Червоної рути». Він стане постійним і, як кажуть організатори, орієнтований не тільки на гостей міста, а й на самих чернівчан, які зможуть дізнатися про свого земляка ще більше.

Маршрут охоплює кілька місць. Театральну площу — тут вперше прозвучала пісня «Червона рута» на всю Україну у телетрансляції, тут розташований головний корпус Буковинського медуніверситету, в якому навчався Володя. Чернівецький національний університет, де проходили зйомки програми «Алло, ми шукаємо таланти», в якій брав участь Івасюк, і де звучали пісні композитора у виконанні «Смерічки», тут же, на філологічному факультеті, викладав батько композитора Михайло Івасюк. Чернівецьку телестудію, де здійснювалися перші записи пісень Івасюка і де працювали друзі композитора. Завершується маршрут екскурсією в меморіальному музеї Володимира Івасюка.

Перший презентаційний тур комфортабельним автобусом зібрав дуже багато людей: молодь, журналістів, людей старшого віку.

— Нашому музею бракує площі, адже всі експонати розташовуються у чотирьох кімнатах, — розповідає Мирослав Лазарук, директор Чернівецького меморіального музею Володимира Івасюка. — А архівні фонди у нас великі. Тому, започатковуючи цей екскурсійний маршрут, ми вирішили вийти за межі музею і показати людям ще більше.

Екскурсію «Місто Червоної рути» веде співробітниця музею Олена Логінова. Але маршрут побудований так, що по ходу до нього доєднуються й інші люди. Зокрема, під час перебування на території головного корпусу Чернівецького університету спогадами про свого брата і батька ділиться Оксана Івасюк, доцент кафедри української літератури ЧНУ ім. Ю. Федьковича.

— Володя дуже любив приходити до батька на роботу, — пригадує Оксана Михайлівна. — Вони прогулювалися разом. Михайло Григорович працював на філологічному факультеті до кінця 80-х років минулого століття. Тато захистив кандидатську дисертацію на тему творчості Сильвестра Яричевського — письменника, про якого тоді мало знали.

Найдовше екскурсія тривала на студії Чернівецького обласного телебачення. Тут можна подивитися архівні матеріали та послухати спогади людей, які працювали з Володимиром Івасюком над записами його пісень. Ніна Щербакова-Гречковська близько товаришувала з Івасюком. Вона принесла ексклюзивні фотографії та альбом, який їй подарував сам композитор.

— Це копія того альбому, — каже пані Ніна, — оригінал я віддала у музей Івасюка. В ньому Володя власноруч переписав мені слова пісні “Я піду в далекі гори” з автографом, а назву пісні “Мила моя” (така її перша назва) вималював дуже гарними художніми буквами.

Слід зауважити: незважаючи на те, що пісня “Я піду в далекі гори” присвячена саме Ніні Щербаковій-Гречковській, сама жінка відмовляється розповідати журналістам деталі її знайомства з Івасюком. Каже, вона й так страшенно хвилюється, коли доводиться розповідати про людей, яких вже немає…

Ніна Щербакова демонструє альбом, який їй подарував Володимир Івасюк.