«Хороший гід – людина, яка передає закоханість у власне місто»

Не раз переконувалася: незнайоме місто сприймається через конкретного мешканця цього міста. Якщо це людина цікава, багатогранна, з глибокими знаннями історії і культури — довго будеш згадувати місто з теплотою. Якщо це екскурсовод — тобі пощастило удвічі! Про те, як живеться і працюється гідам у нинішній непростий час, журналісту «ВЗ» розповіла екскурсовод, гід-перекладач Сузанна Кубацка-Шаріфова.

«Справді, багато залежить від того, яка людина проводить екскурсію, — розповідає пані Сузанна. — Колись мала групу поляків, поділену на два автобуси. Мені віддали один автобус, а другу групу вів екскурсовод-«пілот», який приїхав з ними. Коли на вечірці зібралися дві групи, в мене було враження, ніби вони побували в різних містах. Хоча бачили ті самі об’єкти, обідали в тих самих закладах. Ті, що були з тим паном, нарікали на погані дороги, скаржилися, що «українці занедбали Львів», що тут справжня біда. «Мої» були у захваті: «Ми були в таких місцях! Та ви знаєте, який чудовий Львів?». Екскурсовод — це людина, яка передає власне захоплення, власну радість. Хороший гід — людина, яка передає закоханість у власне місто. Шалено люблю Львів. Він заслуговує на те, щоби бачити у ньому лише найкраще».

— У чому складність роботи гіда?

— У розмаїтті історичних фактів треба знайти золоту середину, щоб, не маніпулюючи, нікого не образивши, познайомити гостей із містом. Це мистецтво. Треба лавірувати між проблемами, міжконфесійними і політичними конфліктами. Часом у групі з 50 осіб сорок мають свої окремі думки...

Вважаю, я створена для роботи екскурсовода — люблю своє місто, люблю людей, отримую задоволення від спілкування, люблю збирати інформацію і потім її переказувати людям, люблю довгі шпацери. Скільки треба перечитати книжок, переслухати різної інформації, побувати на стількох семінарах! Екскурсовод роками набирає майстерності, весь час вчиться. Я би кожній людині радила піти на курси гідів — для власного розвитку. Це розширює світогляд, спонукає до читання книжок, дає розуміння того, що вас оточує.

— Чи зараз, у часи війни, змінилася риторика екскурсоводів?

— Турист приїжджає в місто, щоб побачити його історію і сьогодення. Екскурсовод повинен мати свою позицію, але не насаджувати туристам свої особисті переживання. Я переконана українка і патріотка, глибоко переживаю події війни на сході. Але не обов’язково агресивно афішувати свою позицію.

- Чим запам’яталася ваша перша екскурсія?

— Це була жінка-архітектор з Кракова з дочкою. Ми зайшли до Катедри, і я… забула все, що вчила. А перша група була у 2003 році — величезний польський автобус, близько 60 осіб. Старші люди, не всі дочувають. Я страшенно боялася. Зайшла в автобус і кажу: «Прошу панства, ви в мене перша група в житті. Я дуже вибачаюся за все, що буде…». Вони відповіли: «Нічого, нічого, ми вам допоможемо!»

Львів — місто, де туризм ніколи не скінчиться. Адже тут стільки екскурсійних об’єктів, стільки незвичної архітектури! Сусіди, родичі переказують одне одному, як були у Львові, радять відвідати ті чи інші місця, тож кожний хоче побачити те, що інші бачили. Багато груп чули про концептуальні львівські ресторани і одразу хочуть туди потрапити. Про них легенди ходять…

У розмовах «не на диктофон» львівські екскурсоводи нарікають, що криза підкосила і їхній бізнес. Раніше пересічний представник цієї професії півроку міг безбідно жити на те, що заробив у «високий сезон». Тепер заробітки стали спонтанними. Екскурсоводи заробляють

по-різному — хтось 40 гривень за годину, хтось 100. На місяць можна мати чотири 2-3-годинні екскурсії. Розцінки не підвищувалися протягом року.

Кожний екскурсовод має свою нішу (залежно від робочої мови, кваліфікації і «розкрученості»). Через кризу в кожного ця ніша або заповнилася, або спустошилася. Наприклад, взимку майже щодня з українськими групами працювали гіди, які віддавна співпрацюють з турфірмами, розташованими на площі Ринок і в її околицях. Інші практично не мали роботи. Зокрема, з початком Майдану, а потім і військового конфлікту на сході України, практично на 99% відпали усі групи, які організовували польські туристичні агентства. Відповідно, доводиться кардинально переорієнтовуватися тим, хто працював із поляками. Польща підтримує нас як держава, але для туристичного бізнесу ми — країна з нестабільною політичною ситуацією… Приїжджають сюди хіба поодинокі поляки — до друзів-знайомих, на закупи, на свята, з сентименту, до родини. Часом приїжджають люди, які відпочивають у санаторіях у Польщі (у горах або у Малопольщі). Але весь ринок польських груп у Львові впав.

Також перестали існувати в туристичному плані Крим і Росія. Буває, приїжджають якісь «камікадзе» з Санкт-Петербурга, але це винятки. Перестали їхати до нас групи з Америки. Цього року навесні було багато груп з Німеччини і Австрії. Це було приємною несподіванкою для гідів, думали, що європейці боятимуться нестабільної ситуації. Натомість з’явилося набагато більше українських груп, ніж було коли-небудь. Багато екскурсоводів співпрацюють з львівськими турфірмами, які розташовані в районі площі Ринок, і приймають тургрупи зі Східної або Центральної України. Найбільше було екскурсій у грудні торік — через продовжені шкільні канікули. Активним був січень — Новорічно-Різдвяні свята у Львові, поїздки у Карпати. У лютому багато гостей було на День св. Валентина, решта днів — затишшя. Туристична галузь Львова з надією чекає Великодніх свят…

З досьє «ВЗ»

Сузанна Кубацка-Шаріфова — донька відомого джазового музиканта, діджея і радіоведучого Юрія Шаріфова. Десять років прожила у Польщі, польська мова стала їй рідною. У Познані закінчила Академію візуальних мистецтв, проектування та конструкції одягу. За фахом не працювала. У 2002 році повернулася у Львів. Закінчила курси екскурсоводів при Львівській асоціації розвитку туризму, вчилася у відомого екскурсовода Галини Задоровської.

Найдивніші запитання гіду від туристів

— Що має спільного Домініканський костел із Домініканською Республікою?

— У вас є готичний католицький костел. Тут що, були готи?