Це не «Інтер», а інтердівчинка якась!

Святкові телеефіри показали, що війна в Україні для деяких вітчизняних ТБ — порожній звук. Російські артисти, яких уряд України оголосив персонами нон ґрата, під бій курантів благополучно з’явилися в ефірі «Інтера». З блакитних екранів задоволено шкірилися Кобзон, Валерія, Газманов, які «прославилися» своїми антиукраїнськими висловлюваннями настільки, що їм заборонили з’являтися навіть у країнах Балтії...

Разом зі «свитою Путіна» у Новий рік українців проводжали не менш одіозні вітчизняні виконавці — екс-«регіоналка» Таїсія Повалій та любителька кремлівських сабантуїв Ані Лорак. Чим же займаються у Міністерстві інформаційної політики та в Нацраді з питань телебачення і радіомовлення, — якщо телеканал дозволяє собі плюнути в обличчя українському глядачеві? Невже й Різдво Україні доведеться зустрічати під пісні окупанта?

З нового року “Інтер” обіцяв жити по-новому, “відійти від стандартного формату блакитного вогника” і навіть записав власний новорічний концерт «Чекай на мене в Новий рік» з українськими зірками. Проте скільки б леопард не зафарбовував плями, а все одно залишиться леопардом. Так й “Інтер” у новорічний вечір пішов на поклін до окупанта, ретранслювавши «Новогодний парад звезд» із забороненого в Україні телеканалу “Россия 1”. Ближче до опівночі запустили й український продукт з вітчизняними зірками, які чомусь співали про “незнакомую звезду” і “синие московские метели”... Але навіть це не змогло реанімувати глядачів після двогодинних завивань Газманова, Кіркорова, Валерії та Кобзона.

Не встигла країна зустріти новий рік, як у Нацраду з питань телебачення і радіомовлення посипались сотні звернень з вимогою позбавити “Інтер” ліцензії. Зокрема прес-секретар президента Святослав Цеголко зауважив, що “за антиукраїнських виконавців треба публічно відповісти”. Голова Нацради Юрій Артеменко лиш руками розвів, адже позбавлення ліцензії справа не одного тижня: каналу мусять двічі винести попередження, провести моніторинг, і лиш тоді суд може винести відповідне рішення. Інакше, наголошує пан Артеменко, Нацрада ризикує перетворитись в орган цензури. 15 січня на перше ж засідання Нацрада обіцяє викликати з поясненнями керівника медіахолдингу Inter Media Group Анну Безлюдну, залучивши до розмови СБУ та РНБО.

У Міністерстві інформаційної політики обіцяють також без діла не сидіти і домогтися, щоб не в’їзним в Україну особам автоматично заборонялось з’являтися в українському телеефірі. “З початком нового сесійного тижня ініціюватиму законопроект щодо поширення на ЗМІ визначення “персона нон-ґрата”, — зауважив Юрій Стець, міністр інформаційної політики. — Якщо людині заборонено в’їзд, то це має стосуватися в тому числі і спроб «впхатися» в Україну за допомогою телевізора. А до того просив би медіа-менеджерів вимкнути касові апарати в голові і віднайти шухлядку з патріотизмом у мізках”.

Поки глядачі киплять від обурення, «Інтер» оголосив себе… жертвою тиску! Очевидячки, бадьорості пані Безлюдній додала підтримка депутата від «Опозиційного блоку» Вадима Рабиновича, який побачив у скандалі довкола «інтерівського» концерту “утиски свободи слова”. “Критичні заяви, які з’явилися на адресу «Інтера», є безпредметними та необґрунтованими. Подібні заяви ми розцінюємо як провокацію і політичний тиск на ЗМІ, — повідомили в “Інтері”. — Програма передач була створена з урахуванням багаторічних традицій зустрічі Нового року і відповідно до норм українського законодавства. Це стосується і проектів власного виробництва, і програм стороннього виробника”. На жаль, не вказується, чиїх саме традицій зустрічі Нового року дотримується телеканал, 29% акцій якого належить російському ВАТ «Первый канал».

Саме частка російських акцій “Інтера” та можливе порушення антимонопольного законодавства, на думку народного депутата, голови Комітету з питань культури і духовності Миколи Княжицького, є реальною підставою для позбавлення телеканалу ліцензії: “За показ Кобзона закрити “Інтер” не можна, бо жоден закон, окрім закону совісті, “Інтер” не порушив. Але “Інтер” засновано іноземною юридичною особою ОРТ («Общественное Российское Телевидение», тепер — «Первый канал»). І це пряме порушення. Бо ця особа — державна структура країни-окупанта, і її частку можна націоналізувати. Інша частина зареєстрована на офшори, і це порушення чинного Закону про прозорість медіа-власності. За його дотриманням має стежити Нацрада. “Інтер” — монополіст з невідомим власником (те, що власником є Льовочкін, а не Путін, довести неможливо)”.

То чи зможе Нацрада позбавити “Інтер” ліцензії на мовлення? З таким питанням “ВЗ” звернувся до медіа-експерта, викладача кафедри журналістики гуманітарного факультету УКУ Отара Довженка.

- Законодавство України не передбачає позбавлення телеканалу ліцензії за те, що він показав у ефірі, — каже Отар Довженко. — Це могло б статись через систематичне порушення умов, прописаних у ліцензії. Але умови ці складалися у мирний час, коли ніяких претензій до російських програм не було. Виходить, “Інтер” умови виконує. Тому, думаю, справа до суду не дійде. Національна рада з питань телебачення і радіомовлення викличе до себе “на килим” топ-менеджмент “Інтера”, і пані Безлюдна повторить вже сказане в офіційній заяві. Мовляв, жодного закону України телеканал не порушив. Маємо випадок, коли українські закони не встигають за змінами в суспільстві: ми вже сприймаємо російське як вороже, але жодних правил, які б затвердили російське як небажане у нашому медійному просторі, поки що не існує.

— Те, що “Інтер” зняв з ефіру усі концерти та мюзикли до Новорічних і Різдвяних свят — популізм чи жест каяття?

— Цей крок має кілька цілей. По-перше, це спроба показати себе мучеником в очах тієї частини суспільства, яка орієнтована на совково-російський медіа-продукт. По-друге, на цю історію “Інтер” зможе ще довго посилатись як на приклад “недемократичної поведінки української влади”. Бо секретар РНБО Турчинов, написавши, що Нацрада має негайно розглянути питання щодо позбавлення ліцензії телеканалу “Інтер”, повівся дивно. Пан Турчинов мав би попердньо проконсультуватись з професіоналами, тоді б йому пояснили, що анулювати ліцензію “Інтера” неможливо. Набагато правильніше в цій ситуації повівся міністр інформаційної політики Юрій Стець, наголосивши, що потрібно негайно приймати закони, які в подальшому дозволять регулювати такі речі.

Але є ще й по-третє: скасувавши святкові передачі, “Інтер” показав, що зважає на громадську думку. Мовляв, тиск — це погано, але ми цьому тискові підкоряємося. Це крок назустріч. Бо якщо Льовочкін (частка якого в медіа-групі «Інтер» становить 20% — “ВЗ”) є народним депутатом, спонсором “Опозиційного блоку” і йому вигідна конфронтація з владою, то Фірташу, який стоїть за “Інтером”, не потрібен відкритий конфлікт.

— Якщо позбавити ліцензії “Інтер” нереально, то який може бути вихід із ситуації?

— Скоріш за все, будуть зміни до законів, що стосуються телебачення і радіомовлення. Вони дадуть можливість Нацраді контролювати контент. Добре це чи погано? За мирних обставин це було б погано, але це є вимушеним кроком в умовах війни. Бо, крім “Інтера”, в Україні багато медіа, які не просто популяризують совково-російську культуру, а відверто поширюють антиукраїнські ідеї.

— Наскільки можна вірити статистиці “Інтера”, що у новорічну ніч його ефір виявився найпопулярнішим, мовляв, його дивилися 24,3% глядачів?

— Конкуренти “Інтера” визнають ці цифри, тому можна сказати, що ці показники близькі до правди. Інша річ, що “Інтер” для популяризації обирає ті цифри, які йому найбільш вигідні. Йдеться про те, що “Інтер” дивилось 24% глядачів, яким “більше 18 років” (традиційно враховується аудиторія від 18 до 54 років). Що це означає? Наскільки мені відомо, 27% тих, хто дивився злощасний інтерівський вогник у новорічну ніч, це люди віком від 65 років.

Усе не так погано, як може здаватись. Цьогоріч канали, що крутили російські передачі, опинилися в меншості. Навіть “Інтер” у найрейтинговіший час, перед настанням Нового року, запустив концерт з українськими зірками. Зміни відбулися величезні.

Думки з приводу

Олексій Курінний, член експертної комісії з питань розповсюдженняі демонстрування фільмів Держкіно

Зрозуміло, діячі під час концерту на “Інтері” не пропагували розпалювання ворожнечі. Але у концерті брали участь такі особи, як Кобзон, Газманов, які своїми заявами, підписами висловлювались на підтримку курсу Путіна, у творчості та піснях яких мерехтить тема СРСР. Така інформаційна політика “Інтера” сприяє російській пропаганді, тож вона неприйнятна для українського суспільства.

Євген Нищук, екс-міністр культури України

Невже після того, як мітингувальників на Майдані під час Революції гідності в ефірі “Інтера” називали радикалами та екстремістами, когось ще дивує трійця українофобів Кобзон-Валерія-Газманов у їхньому ефірі? Це чергове підтвердження інформаційної політики цього ЗМІ, коли контент демонструє насмішку над усім нашим народом. Коли вони називають себе демократичним і проукраїнським ЗМІ — і в ту ж мить випускають на екран людей, що підтримують військову агресію проти України.

На жаль, вплинути на комерційне ЗМІ досить непросто — певні «пригодовані» спеціалісти одразу починають говорити про цензуру. Саме тому на високому державному рівні зараз необхідно говорити не просто про позбавлення когось ліцензії, а про розробку системного підходу щодо запобігання таким випадкам в українських ЗМІ, про системне очищення ефірів та шпальт газет від українофобів, які перебувають під санкціями. Це надважливо у час інформвійни. Бо про заклики до простої елементарної совісті, коли заходить мова про «кремлівські гранти», вочевидь не йдеться.

В’ячеслав Кириленко, віце-прем’єр-міністр, міністр культури України

Популяризація російських виконавців із виразно антиукраїнською позицією, здійснена декількома каналами, повинна спонукати до рішень Нацраду з питань телебачення і радіомовлення та уряд. Пропонуватиму уряду рішення про припинення держконцерном РРТ (концерн радіомовлення, радіозв’язку та телебачення) передачі сигналу телеканалів, які популяризують путінських арт-пропагандистів. Телевежа на Сирці може «вирубати» кнопку «Інтера». Будуть суди і крики про утиски опозиції. А як інакше боротися з таким цинізмом?