Лосеня витягали з ополонки… за вуха
Лісівники врятували родину лосів, що провалилася під кригу
Пригода із сімейством лосів сталася на Волині. Сохань, лосиха та двоє дитинчат між селами Дубище і Башлики Ківерцівського району по кризі переходили річку Путилівку (тут пролягає міграційний шлях диких звірів). Однак кірка виявилася крихкою і дала тріщину — безпомічні тварини опинилися у льодовій пастці.
Саме в той час робив обхід своїми «володіннями» майстер лісу Святослав Ліщук. Побачив, як лось щосили пробує вибратися на лід, але кожного разу копита тільки розколюють підмиту кригу. Ополонка ставала все більшою, сили покидали звірів…
Пан Святослав відразу повідомив про пригоду єгерю Роману Бокію, а той — директору Звірівського мисливського господарства Яремі Байді. Почали разом мудрувати, як зарадити тваринам. Найперше взялися обережно прорубувати «канал», аби дорослі лосі змогли підплисти ближче до берега і, ставши на дно, вибратися на добре зледенілий край. Так і сталося — першим видряпався сохань, за ним лосиха. Згодом і малий лосюк вибрався по «каналу» й пішов слідами батьків. Лише молоденькій самочці ніяк не вдавалося зачепитися копитцем і вилізти.
Минула година боротьби за життя, тварина знесилено опустила голову... У тому місці річка широка (до двадцяти метрів, бо робить загин), ще й має глибокі яруги та ями. Попри небезпеку, лісівники обережно наблизилися до краю ополонки, аби дістатися лосеняти. Тоді схопили тваринку за вуха — і висмикнули з води.
— Лосеня було настільки втомлене, що впало на лід мов неживе і ще з півгодини приходило до тями. Єгер вже думав забирати на господарку, поки окріпне. Підійшли ближче, а воно підняло голову і нашорошило вуха: явний сигнал, щоб трималися від нього подалі. Зрештою звіря зіп’ялося на ноги й вибігло на берег, — розповів Сергій Цюриць із прес-служби Волинського обласного управління лісового та мисливського господарства.
Однак метрів через двісті молоденька лосиха знову стрибнула на кригу, адже по ній перебралася на інший берег вся її родина. І… знову провалилася під воду. Цього разу наблизитися до тварини людям було важче. Лісівники від берега прорубали у кризі цілу «кишеню», а з іншого боку відганяли від ополонки світлом фар мотоцикла. Поборсавшись у воді, звіря таки зуміло вибратися і невдовзі добралося до лісу.
Лісівники не покинули лосеняти. Розуміючи, що ослаблена й мокра тваринка може замерзнути, подалися за нею. За два кілометри побачили, що сліди всіх чотирьох звірів зійшлися — лосина родина нарешті об’єдналася.
