Робили все, щоб врятувати бідолашного лося…
Упродовж кількох днів усі, хто любить тварин, тримали кулаки за лося з поліських лісів, якого після потрапляння у біду намагалися поставити на ноги працівники львівської «Домівки Врятованих Тварин» та їхні друзі. На жаль, попри докладені неймовірні зусилля, лосик не вижив. Утім, було у цій сумній історії те, що захоплює, — дивовижне переймання чужою долею…
У лісі під селищем Клеванню на Рівненщині, в угіддях мисливського господарства «Барс», місцевий грибник Дмитро Марчук став свідком жахливої картини: у глибокій баюрі борсався великий лось. Видно, провів у ній не одну добу, це його виснажило, зневоднило, тварина перебувала на порозі смерті…
Хлопець телефоном повідомив про «НП» місцевих єгерів, а сам взявся відкопувати лося. Згодом з допомогою трактора і пасів його, напівживого, витягли з багна. Ветеринар ввів препарати від переохолодження, єгері масажували затерпле тіло лося, постелили йому сухої трави, щоб зігрівся. Однак підвестися той уже не міг…
Про цю пригоду дізналися волонтери зоопритулку «Домівка Врятованих Тварин» у Львові. І тут же командою з дев‘яти осіб, з потрібними медикаментами, спорядженням, апаратурою (мали зі собою навіть портативний рентген) помчали на виручку. Надали тварині першу допомогу: зробили обстеження (переломів не виявили), вкололи ліки, які мали б стимулювати роботу внутрішніх органів, поставили крапельницю…
Самопочуття лося не поліпшувалося. У нього не працювали нирки, печінка, було виявлено зараження крові. До того ж у тілі цього небоги завелися різні паразити, які ускладнювали ситуацію. І тоді зоозахисники вирішили лікувати лося у стаціонарних умовах. Коли від природозахисних органів отримали відповідний дозвіл (на цю бюрократію пішло багато часу), на вантажівці-всюдиході вивезли рогача з болотистої місцевості до твердої дороги, там на руках перенесли його у салон бусика — і помчали до Львова. Дорога не близька — понад 200 кілометрів. Увесь цей час волонтери — а серед них дуже багато юних — продовжували опікуватися твариною. Зокрема, розтирали їй ноги, які від довгого перебування у холодному болоті майже втратили функціональність.
У Львові лося помістили у тепле приміщення, фахівці робили все, щоб «завести» його організм. Втішилися, коли він кілька разів ковтнув з відра води. Але це не допомагало: попри інтенсивну терапію, бідолаха згасав на очах. Серед ночі його не стало. Як сумно написав керівник «Домівки» Орест Залипський, лосик «вже не відчуває болю»…
На такий трагічний фінал сотні людей відреагували зі співчуттям. І великою подякою тим, хто боровся за життя лося. Хоча були й «дуже прагматичні», цинічні коментарі. Один зі «знавців біології» стверджував, що не варто було докладати таких зусиль. Мовляв, відбувався цілком природний, логічний процес: гинула стара тварина, яка мала стати поживою для інших тварин. Тому нібито не треба було перешкоджати цьому процесу…
Як на мене, автор такого коментаря не зрозумів найважливішого у цій історії. У поведінці молодих людей (а вони — наше майбутнє) ми найперше побачили небайдужість, велику відповідальність, бажання наперекір усьому досягти позитивного результату. Ці якості так потрібні громадянам нашої країни, які нині складають дуже важкий іспит. І не тільки на фронті.
А тим часом…
Біля Великих Мостів легковик, яким керував поліцейський, зіткнувся з лосем, який раптово вискочив на дорогу. Внаслідок цього загинув 63-річний пасажир. Водія з травмами госпіталізували. Жертвою ДТП стала і дика тварина…