Любов живе... 12 місяців?

“У деяких регіонах України 60-90% подружніх пар розлучаються протягом перших п’яти років. Близько 70% дітей зростають у неповних сім’ях”, — таку статистику озвучив глава УГКЦ Святослав Шевчук.

В Україні щороку узаконюють свої стосунки 300-350 тис. пар. 150-180 тис. — їх розривають. Найміцніші сім’ї — на заході країни (30% розлучень). А от жителям південних і східних областей терпцю бракує — тут розпадається понад 70% союзів. Середній відсоток розлучень по країні — 57%.

Чим довше існує шлюб, тим менша ймовірність, що подружжя не житиме разом. Але це правило починає працювати лише після 12-го року з дня походу у РАЦС. Почуття стають зрілими, встигають проявитися всі недоліки партнера, однак друга половинка з ними мириться і не виставляє претензій... Найменш живучі шлюби — укладені менше двох років тому.

Дослідники підрахували: ризик, що діти, які зростали у неповних сім’ях, візьмуть приклад з батьків, — 30-35%. Серед тих, чиї батьки прожили разом все життя, виявляє бажання розлучитися лише один з 20.

20% пар розлучається... у перший же рік! Ще 20% — наступного року. 44% шлюбів руйнується у перші шість років. Після 10 років дедалі менше подружніх пар виявляють бажання повернутися до холостяцького життя.

Українські соціологи з’ясували, які фактори руйнують сім’ї. 32% пар сваряться, бо так і не навчилися стримувати свої емоції. Стільки ж конфліктує через побутові непорозуміння — наприклад, чоловік вперто розкидає речі, а дружина — складає у раковині гори брудного посуду. 27% тримають зло одне на одного. 25% не хочуть поступитися партнеру. 22% не задоволені тим, як їх половинка виконує покладені на неї обов’язки. 18% повертаються з роботи у поганому гуморі, а негатив — виплескують на партнера. 19% пар не можуть домовитися, як будуть виховувати дітей. 18% не можуть впоратися з матеріальними труднощами. 15% конфліктують через батьків (свекруху, тещу). Хоча дослідження показало, що активно втручалися у сімейне життя молодих батьки кожної третьої розлученої пари.

Якщо вірити статистиці, у 1950 році зі 100 пар розлучилося лише три. У 1960 році ця цифра була вже 11, у 1965 — 19, а у 1971 — 27. “Наші дідусі-бабусі жили у шлюбі по 50-60 років. Тулилися по тісних комуналках, тяжко працювали, отримували за свою роботу копійки — попри це, не поспішали подавати на розлучення. Чому? Чоловік послав жінку під три чорти — та могла у партбюро поскаржитись, і на кар’єрі благовірного можна було ставити хрест... Чим більшу свободу дій отримували люди, тим меншого значення надавали штампу в паспорті, — каже сімейний психолог Майя Грищук. — Ще років 30 тому жінка, яка не знайшла собі пару до 22-24 років, переходила у категорію старих дів. А тепер і до 35 може гуляти — ніхто слова не скаже. Колись любов мусила бути до гробу. Тепер вважається, що може тривати і рік-два — до того моменту, поки один із партнерів вже не почуватиметься комфортно”.

“Поспішати подавати на розлучення не раджу. Якщо болить зуб, йдете до стоматолога. Якщо шлюб дав тріщину, чому не звертаєтеся до психолога? Випадковий попутник у купе потяга не дасть вам мудрої поради. А фахівець — допоможе повернути теплоту у стосунки, — переконана Майя Грищук. — Розлучення — це втеча. Можете утекти від проблеми, але рано чи пізно вона вас наздожене. Якщо у людини було кілька невдалих спроб створити сім’ю, причину повинна шукати у собі, — бо з кожним партнером буде припускатися одних і тих же помилок, і стосунки будуть розвиватися за одним і тим же сценарієм”.