У шкарпетки для воїнів вплітають молитви

Жінки з різних міст України і зарубіжжя плетуть для наших захисників вовняні шкарпетки та балаклави.

— Не маючи змоги стояти взимку на Майдані, я брала більше замовлень на переклади, працювала та надсилала гроші друзям у Київ — на ліки, на теплі речі, на їжу для революціонерів.

Згодом перекладала для інформаційного спротиву, для іноземних ЗМІ. Потім робила переклади для прес-центру АТО. Але хотілося робити більше. У лютому ми створили Жіночу сотню Запоріжжя і почали проводити патріотичні акції — за єдність України, за мир, на підтримку нашого війська... Передавали посилки нашим військовим в окупованому Криму, знімали відеоролики, робили патріотичні фотосесії на підтримку бійців АТО, спочатку з дівчатами-красунями, а потім з малечею та їхніми малюночками й листами. Надсилали хлопцям ці листи, а ще цигарки, солодощі, ліки, одяг… Запоріжжя показало, що колиска козацтва ніколи не скориться загарбнику, що ми — Україна!

— Як виникла ідея започаткувати “теплу” акцію?

— Одного дня до моєї мами зайшла сусідка, принесла лист для бійців від своєї старенької мами-інваліда та 400 гривень, які та накопичила для допомоги армії. А ще ця бабуся Люда дуже вправно та швидко плете, і просила знайти їй помічниць, аби разом плести військовим теплі шкарпетки. Читаючи її листа до хлопців, я плакала. А наступного ранку розпочала акцію «Зігрій бійця», — всміхається Ксенія. — Сама я плести не вмію, але це віртуозно робить моя мама, від нашої родини головний боєць шкарпеткового фронту — вона. Крім того, в мене алергія на вовну. Тому я — лише координатор та натхненник. Без маминої підтримки я б взагалі не впоралася, бо не очікувала такої активності. Нас підтримують Запоріжжя, Дніпропетровськ, Київ, Енергодар, Мелітополь, Миколаїв та навіть дівчата з-за кордону! Нам надсилають чи передають і вовну, і вже готові шкарпетки. Хто не вміє плести — долучають мам та бабусь, подруг та сусідок.

Плетуть балаклави під шоломи, рукавички з відкидними пальцями, манішки. Зігрівають бійців не лише вовняними виробами, а й добрим словом, молитвою. Ці речі — обереги для хлопців. Бабуся Люда примовляє за роботою: «Воин храбрый мой, твой ангел-хранитель всегда с тобой! Он впереди, а ты за ним, волею Божьей мы победим! Храни вас Господь!» На її витворах — ця молитва на аркуші з тризубом. Ці «фірмові знаки» робить Маша — її онука, наша помічниця та майбутній лікар.

— Куди відправляєте ці речі?

— Першу партію шкарпеток та балаклав передали бійцям з 55-ї Запорізької артилерійської бригади. Наступну — військовим журналістам у прес-центр АТО — бо працювали вони цілодобово у тяжких умовах і дуже мерзли ночами. Мій друг львів’янин підполковник Тарас Грень та його чудова команда стали нам як рідні, і ми хотіли, щоб їм у бойових умовах було хоч трохи тепліше, щоб щось нагадувало про дім та затишок. Ще ми взяли опіку над польовим шпиталем — готуємо нову партію шкарпеток.

Хай Господь береже наших захисників та дарує Україні мир. А ми робитимемо все від нас залежне, щоб наблизити перемогу.