Комплекс Наполеона

В усі часи чоловічі краса та мужність асоціювалися з рослістю та кремезністю. У наш час стереотипи не змінилися. Малятам бажають зростати “високо-високо”, а дами зітхають, поглядаючи у бік сучасних велетнів. Та незважаючи на це, удача у кар’єрній та інших царинах усміхається саме тим представникам сильної статі, зріст яких — метр двадцять з капелюхом.

Найбільший слід в історії залишили саме коротуни. Наполеон Бонапарт, Володимир Ленін, Йосиф Сталін, адмірал Нельсон, Вінстон Черчілль і, звичайно ж... славнозвісні Дмитро Медведєв і Володимир Путін. У чому ж полягає цей парадокс?

За словами практикуючого психолога Ігоря Вовчака, школярики, які на уроках фізкультури змушені стояти останніми у шерензі, сприймають свій невеличкий зріст як тавро. Більш цілеспрямовані годинами висять на турніку, їдять моркву зі сметаною та використовують інші народні методи, які дарують надію на зайві декілька сантиметрів. Найбільше таких юнаків засмучує те, що дівчата сприймають їх, як дітей: ставляться прихильно, але потенційними кавалерами не вважають. Жінки надають перевагу високим через материнський інстинкт: у природі самки також обирають сильнішого. Підсвідомо кожна майбутня мама мріє про високих ставних дітей, тому до майбутнього батька — особливі вимоги. Тож чоловіки, які “не дотягують” до середнього зросту (1м 70 см), нерідко страждають від так званого комплексу Наполеона й намагаються це компенсувати, тобто довести оточенню, що вони — не гірші за інших. Як правило, це бажання має позитивні наслідки: коротуни досягають вершин у сфері науки, займають високі посади. Недаремно серед відомих політиків, акторів, людей мистецтва багато чоловіків маленького зросту — комплекс Наполеона не давав їм розслаблятися та змушував робити кар’єрні злети. Низькорослі мачо також люблять, щоб навколо них було всього багато — це так звана “реакція компенсації”. Яскравий приклад — фанатичне прагнення російського президента примножувати землі. З цієї ж причини коротуни обожнюють довгоногих дівчат. Бажання мати у своєму розпорядженні те, чого тобі особисто не вистачає, пояснюється тою ж природною реакцією.

Якщо досягнути омріяних успіхів у роботі не вдається — це може обернутися справжньою катастрофою для рідних та близьких. Нереалізовані в соціумі низькорослі мачо перетворюються на домашніх тиранів, виливаючи свою злість на сім’ю. Нерідко саме такі чоловіки схильні до фізичного та психологічного насильства. Чимало коротунів також надають перевагу багатовекторним зв’язкам із жінками: своїми численними романами вони знову ж таки прагнуть довести високим суперникам, що також чогось варті. Звичайно ж, узагальнювати не можна — поведінка кожної людини залежить від виховання, освіти та соціального статусу. Комплексам легше запобігти, аніж потім їх викорінювати. Батькам не варто акцентувати увагу на маленькому зрості сина. Необхідно якомога раніше виявити особливі здібності дитини та розвивати їх. Бажано, щоб хлопчик займався спортом, був фізично розвиненим та впевненим у собі.

Лікарі помітили, що найчастіше діти маленького зросту народжуються у неблагополучних сім’ях — щасливі та доглянуті хлопчики та дівчатка мають менше проблем з фізичним розвитком.

За словами лікаря-сексопатолога Василя Черепаніна, у більшості випадків зріст людини впливає на її сексуальну поведінку. Коротуни мають значно сильнішу статеву конституцію: вони активніші та кращі коханці. Недаремно кажуть: “Мал да удал!» Сексуальні партнери невисокого зросту справді сильніші та витриваліші. Це пояснюється тим, що під час статевого дозрівання, коли припиняється зріст низькорослого юнака, в організмі велику роль відіграє тестостерон, який відповідає за статеву функцію.

А от розповіді про надто великий дітородний орган у невисоких мачо — міф. Він може здаватися таким візуально, відносно пропорцій тіла, але його розміри такі ж, як у високих представників сильної статі.

У “малюків” сильніше розвинений статевий потяг — подейкують, що через потребу самореалізації вони частіше ходять наліво.