Фітнес для мозку

Людські можливості не мають меж. Використовуємо ми їх чи ні — залежить від мозку. Вчені довели, що більшість із нас задіює його лише на 2-3%. Неабиякий фурор викликав фільм “Побічний ефект”, головний герой якого змусив працювати свій мозок на 100%. Чи можливо хоча б частково втілити фантазії режисера у життя та що заважає повноцінній роботі нашого потенціалу?

Ще декілька років тому медики були переконані, що мозок починає старіти у 60 років. Цей факт дозволяв нам бути спокійними: мовляв, поки до пенсії далеко — за інтелект хвилюватися не варто. Однак нещодавно вчені дійшли висновку, що наш «основний комп’ютер» починає здавати свої позиції вже після 45 років. Це довели десятирічні експерименти, у яких взяли участь понад сім тисяч добровольців. Результати показали, що приблизно у 48 років мозкова активність знижується на 3,6%. Чоловіки втрачають інтелектуальний потенціал швидше, ніж жінки. До 65-70-річного віку їхні здібності скорочуються на 9,6%, у той час як у їхніх “половинок” — на 7,4%.

“Здатність до повноцінної розумової праці можна зберігати довше або, навпаки, — втратити її ще у молодому віці. Чимало людей знищують власний потенціал. Здавалося б, людина розумна, має хороші задатки, але не може реалізувати себе у житті. А вся проблема у тому, що не дає своєму мозку розвиватися, тобто не тренує його”, — каже лікар-невропатолог Олександр Свіриденко. На його думку, максимально задіяти свій розумовий центр можна, якщо постійно навчатимемося.

Допитлива особистість, яка має багато захоплень, суттєво підвищує можливості мозку, відкриває у собі незвідані здібності. Недаремно кажуть: “Талановита людина — талановита у всьому». Але це за умови, що весь час працюватиме над собою. Деякі обдаровані чоловіки та жінки «заривають здібності у землю», поступово деградуючи. Вивчення іноземних умов, мандрівки, читання художньої літератури, розгадування кросвордів, захоп­лення різноманітними науками — чудові умови для розвитку та розширення мозкової діяльності. Головне — не зациклюватися лише на одній галузі: це призводить до деградації незадіяних ділянок «людського комп’ютера».

Наш розумовий центр має чимало ворогів. Наприклад, алкоголь провокує поступове відмирання клітин гіпофізу. Погано впливає на їх роботу недосипання, а також стреси. За таких умов мозок виснажується й витрачає всі зусилля на відновлення, а не на додаткову роботу.

Протягом багатьох століть вважали, що «головний комп’ютер» функціонує як єдине ціле й втрачає свої здібності у випадку будь-яких порушень його структури. Та нещодавно з’ясували: за потреби деякі фрагменти мозку беруть на себе функції пошкоджених ділянок. Найбільше шокував медиків і вчених експериментально доведений факт: розрив зв’язку між лівою та правою півкулею практично не впливає на розумові та функціональні можливості людини. Тобто кожна півкуля — мов окрема особистість, яка має свої мрії, спогади, знання та емоції. Звідси випливає “роздвоєння” свідомості та випадки, коли ми “самі не знаємо, чого хочемо”. Таким чином можна пояснити, чому деколи виникає відчуття, ніби в середині нас живуть дві різні людини.

Ще одна загадка людського мозку — так звана інтуїція. Нейрохірург Андрій Гончаренко зазначає, що інтуїтивне пізнання не має нічого спільного з законами логіки. Логічне мислення засноване на зборі інформації, аналізі фактів, встановленні причинно-наслідкових зв’язків. Інтуїція ж підказує готову відповідь, яка з’являється «нізвідки». Та недаремно у народі кажуть, що перша думка — найправильніша. З допомогою наукових експериментів встановлено, що люди, які володіють розвиненою інтуїцією, здатні швидко орієнтуватися у найскладніших ситуаціях та оперативно приймати безпомилкові рішення. Інтуїтивне мислення пов’язане з роботою правої півкулі. Зважаючи на це, шульги мають кращу “чуйку”. Мабуть, цим можна пояснити факт, що серед них — чимало геніїв: Леонардо да Вінчі, Шопен, Ван Гог, Бодлер...

Сучасна система навчання та виховання з дитинства намагає­ться розвивати у нас ліву півкулю — тобто логіку та раціональне мислення. Саме це заважає пізнати чимало таємниць Всесвіту. Одна з них — незадіяні можливості людського мозку, які, на думку медиків, можна розкрити з допомогою правої півкулі. Цивілізація опинилася у глухому куті. Натомість останнім часом все частіше підносять метод духовного пізнання, який перевищує логіку.

Одне з найбільш загадкових явищ — вплив думки на події. Андрій Гончаренко зазначає: від того, як людина настроєна емоційно, залежить успішність лікування, наслідки оперативного втручання та операції. У Біблії йдеться про те, що думки — немов сім’я. Дослідниця Марія Чумарна багато років вивчала силу слова та людського мислення. Вона зауважує, що наші бажання та слова забруднені, несинхронізовані між собою, тому часто не вдається втілити свої мрії у життя. Але якщо навчитися правильно керувати думкою, можна досягти бажаного. Цю здатність, знову ж таки, слід розвивати. “Замість цього дорослі люди навчилися брехати у серці, — каже Марія Чумарна. — Цьому сприяють сфера виховання та соціум. Оскільки діти — правдивіші, їхні мрії здійснюються частіше. Недаремно у давнину закликати потрібні погодні умови (сонце, дощ, вітер) доручали саме малятам”.

«Маю час та бажання цікавитися навколишнім світом!»

Тетяна Степанюк, науковець, 75 років

Тетяна Андріївна — науковець. Усе життя працювала у науково-дослідному інституті. Після виходу на пенсію її інтелектуальна праця не завершилася. «Діти вже дорослі, я не обтяжена побутовими справами, тож маю достатньо часу та бажання цікавитися навколишнім світом, він надзвичайний!» — каже пані Тетяна. Основним своїм захопленням вважає сучасну літературу. Читає усі новинки. Її настільна книга — вісім томів Ігоря Мельника про історію Львова. Старша онучка пані Тетяни — студентка юридичного факультету. Усю прочитану літературу обов’язково приносить бабусі. Молодшу онучку, яка навчається у фізико-математичному ліцеї, Тетяна Анд­ріївна щодня зустрічає з занять. Їм цікаво спілкуватися. Бабці є про що поговорити з онукою, адже Тетяна Андріївна щодня «вичитує» щось пізнавальне.

Ще одне захоплення пані Тетяни — дослідження власного родоводу. Вона зустрічається з далекими родичами, збирає дані та заносить їх у комп’ютер.

Тетяна Андріївна створила колись з ровесницями жіночий клуб, який складають п’ятеро її колишніх співробітниць. Разом відвідують філармонію, виставки, презентації книжок, спілкуються з письменниками. Багато подорожують. Беруть участь у зимовому сходженні на Говерлу, їздять в Ужгород помилуватися сакурою... Зустрічаються у кав’ярнях, з вікон яких відкривається чудова панорама Львова. Серед численних статей, написаних пані Тетяною, — робота “Львів з пташиного польоту”.

Життя на пенсії — насичене та цікаве. Тетяна Андріївна весь час пізнає щось нове, щодня відкриває для себе світ. Це і є секрет її постійного розвитку та відмінної пам’яті.

«Найкращі думки приходять під час руху!»

Борис Козловський, фахівець прес-служби університету “Львівська політехніка”, колишній заступник головного редактора газети “Високий Замок”, 73 роки На початку нашої розмови Борис Леонідович згадав професора Миколу Амосова, який казав: “Не боюся смерті від інфаркту та інших патологій, але стережуся слабоумства!”.

Борис Леонідович зазначає: чимало людей тренують мозок з допомогою кросвордів, вивчення іноземних мов та інших способів. Натомість це не принесе результату, якщо судини мозку засмітив “поганий” холестерин. Зважаючи на це, чоловік присвячує багато часу боротьбі з цим ворогом. Регулярно здає аналізи у спеціалізованій лабораторії, де прогнозують, чи наближається атеросклероз.

Колишній заступник редактора — спеціаліст з цікавих заголовків. Він зробив висновок, що найкращі думки та ідеї приходять під час руху. Зважаю­чи на це, намагається уникати пасивного способу життя.

Борис Леонідович розпочав своє знайомство з комп’ютером у поважному віці, натомість не припиняє вив­чати його до сьогодні, цікавиться IT-технологіями. Також вникає у суть квантової механіки, генетики, теорії відносності та інших наук. Каже, цьому сприяє перебування у середовищі муд­рих професорів, які можуть доступно розкрити гуманітарію різні технічні премудрості.

Серед численних захоплень чоловіка — журналістські експерименти. Під час одного з них протягом місяця витрачав лише по 1 грн. 52 копійки на день. Згадує, обмежувався вегетаріанським харчуванням, яке сприяло очищенню судин. Помітив, що під час експерименту його думки стали яснішими. Також досліджував, чи додає регулярне споживання яєць холестерину, а пиво — зайвих кілограмів. Виявилося, що обидві версії — помилкові. Борису Леонідовичу цікаво жити, він не має наміру здавати позиції.