Маршрутами львівських колій

Трамвайна зупинка на площі Соборній. З-за «корка» випливає нашумілий «Електрон». Бездоганний, трохи навіть нахабний. Справжнє ім’я нового трамвая — «T5L64», та народ, як завжди, вигадує різні прізвиська — Хробак, Змія, Гусінь… Місто ще не розплатилося за цього красеня — через “блокаду” казначейства Львів винен виробнику 11 мільйонів гривень. Та й зі старим трамвайним парком проблем у “Львівелектротрансу” вистачає — трамваї часто ламаються, виникають проблеми із відшкодуванням державою компенсації за перевезення пільговиків, що відбивається на зарплаті колективу... Журналіст “ВЗ” провів день, досліджуючи роботу міських трамвайників.

...О п’ятій ранку до депо, що на Городоцькій, під’їжджає перший автобус із працівниками «Львівелектротрансу», переважно — працівницями. Таких службових машин чотири — курсують різними районами міста. Я ледь не запізнився, стою і сплю на ногах, а от дівчата дуже навіть бадьорі. Заходять у приміщення, сміються, кепкують із мене. Перша процедура після отримання «путівок» — спеціального проїзного документа — щоденний медогляд. Медсестра пані Валентина розповідає: «Спочатку оглядаю людину — зовнішність багато про що свідчить. Потім пульс вимірюю, запитую, чи є скарги. Якщо маю якісь підозри щодо алкоголю — у нас є ліцензований алкометр. Потім штамп, підпис — і в добру путь!». Помічаю, що проблеми кожного водія лікар знає напам’ять. Розпитує, чи минув вчора головний біль, чи встигла жіночка відпочити.

Перед виходом на маршрут першого трамвая встигаю забігти до приймальні. Запитую у чергової пані Марії про можливі проблеми на підприємстві. Працівниця побалакала б залюбки, пропонує присісти. «У нас зараз 46 трамваїв. Коли дороги доведуть до ладу — то усі 78 пустимо. Трамваї їздять дуже часто», — хвалиться жінка. Про те, як доглядають за трамваями, розповідає із захопленням: «От дивіться: це — графік огляду. У кожного свій день. Звичайно, іноді треба терміново щось відремонтувати, адже машини старі — ще з дев’яностих. Щоночі вагони миють, це обов’язково». Наостанок скаржиться, що персонал перевели в нове приміщення, з Промислової. Ще й умови на новому місці кепські. І справді — у приміщенні хоч вовків гони, а це при тому, що я у верхньому одязі.

І ось я в салоні трамвая, маємо вирушати. В останній момент щось не так із дверима, водій нервує, кличе слюсарів. Майстер роздивляється, каже, що сталася серйозна поломка, гукає напарника. Той світить ліхтариком: «Дріт відійшов. Василю, ти вже знайди ті окуляри!». Пані Юлія в кабіні зітхає. «Ми майже не запізнились, я дожену. Це лише три хвилини». З першим трамваєм я, єдиний пасажир, вирушаю в ранкове місто. Перші зупинки символічні — майже нікого, тому вдається із пані Юлією трохи поспілкуватись. Із жалем відказує, що «мужиків усіх на «Електрон» позабирали»: «Там електроніки купа всередині, от вони і взяли на курси молодих, бо їм нібито вчитися легше. А ми собі тут... Я, наприклад, вже 35 років за кермом». Прошу пригадати якісь цікаві епізоди за роки роботи. Водій жартує: «Із дотепного хіба лайка. А от щодо складних ситуацій — буває. Двічі людині зле ставало. Припиняємо рух, «швидку» викликаємо. А вони часто не хочуть їхати, бо вулиця, трамвай… Кажуть, самі нехай отямляться».

Люди поступово наповнюють вагон — бліді, заспані, але раді, що трамвай приїхав вчасно. Львівський трамвай має “звичку” псувати враження про себе прикрими дрібничками. Спеціальні «лямки», які влаштовані, аби пасажири мали змогу триматися, не працюють. Рекламу вони на собі, звичайно, тримають, але гойдаються з боку в бік, тому бідолахам, що опинилися в середині вагона, варто спиратися на кремезну спину сусіда. Листівки в салоні ратують за чистоту української мови: «Говорімо правильно і красиво», із гучномовця лунає «Закомпостеруйте свої квитки». Мені вже за 15 хвилин подорожі знову холодно. У «немажорних» трамваях ані тобі підігріву, ані зручних крісел, ані можливості комфортно потрапити до вагона — особливо пенсіонерам. Європейськими стандартами не пахне. Не раз ставав свідком ступору, коли хтось припаркує свій «Лексус» просто на колії. Доходило до того, що пасажири “евакуювали” автівку власноруч…

Того дня я ще побував у кабінеті директора трамвайного депо Романа Василишина. Помічаю, екраном директорського комп’ютера циркулюють якісь схеми. Таким чином він контролює усі трамваї, що їздять Львовом, — вони оснащені GPS-навігаторами. Розмовляємо і про переваги та недоліки “Електрона”. Найбільший його мінус — габарити: «Футуристичні ідеї — це завжди добре, але «Електрон» для тісного Львова дещо громіздкий. Якби був трисекційний — якраз пасував би до наших вуличок. А такі махіни личили б краще Сихову, але для цього потрібно нові шляхи. Вибивається цей трамвай трошки з образу».

«Старий трамвай — це ж бренд, навіть «Піккардійська терція» про нього співає, — говорить Роман Василишин. — Хоча рано чи пізно прийдуть до нас нові трамваї. Уже не перший рік чую, мовляв, треба з’єднати центр міста із головними масивами мікрорайонів. Проте віз і нині там. Далі їздимо в оцих таратайках. Треба навіть не з вагонів, а з людей починати: сміття в салонах, сидіння розмальовані. Водій не цербер — його завдання возити, а не контролювати порядок».

«Штрафники та «зайці» роблять собі ведмежу послугу, — переконаний директор. — Гроші з квитків йдуть на ремонти, покращення тощо. А використані квитки, які «добродії» залишають на сидіннях іншим пасажирам, допомоги не приносять».

Фото Мирона МАСЛЮКА