Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Чотири пари шкарпеток на рік...

Споживчі норми для сиротинців та інтернатів вражають

Молодіжне християнське товариство “Діти Христа” понад 20 років займається благодійною діяльністю — опікується дітьми в інтернатах та сиротинцях. Пам’ятає про них не тільки у День святого Миколая, а й протягом року. Відвідує дітей з іграми, піснями, подарунками. Останні 10 років тісно співпрацює з танцювальним колективом “Оазис”, який влаштовує для дітей чудові концерти. Дотепер товариство відвідувало лише українські дитячі будинки, нещодавно побували і в Польщі. Після повернення з Польщі вдалося поспілкуватися з керівником товариства “Діти Христа” Романом Московченком.

«Українські дитячі будинки відрізняються від польських навіть самою структурою. Діти в наших інтернатах живуть в одному великому будинку, як у таборі. Є дві великі кімнати: для хлопців і для дівчат, в яких стоять багато ліжечок. Їдять у великій їдальні, — розповідає Роман Московченко. — В Польщі вирішили відмовитися від такої схеми. Великі будинки продають, а замість них будують маленькі, де живуть до 14 дітей і один вихователь. Тут діти самі собі готують їсти (сніданок і вечерю), прибирають, мають велику кімнату, де збираються ввечері поспілкуватися чи подивитися телевізор. Вони наче живуть у великій родині».

Фінансування сиротинців теж відбувається по-різному. В Україні на інтернат виділяють певну суму грошей, частина яких витрачається на товари для дітей. Часто цих грошей катастрофічно бракує, і директорам закладів доводиться шукати спонсорів. Наприклад, у дитини порвалася куртка, а її заплановано купити через два роки. “У Польщі ситуація дещо інша. Фінансування йде двома потоками. Перший на інтернат загалом, другий — на конкретну дитину, — веде далі Роман. — Дитина має свій рахунок, на якому накопичуються гроші, і з нього завжди можна зняти необхідні кошти для її потреб”.

Не завжди щасливо складається доля дітей, які покидають сиротинець. Держава потім про них не піклується, і жити вони не мають де. Хто мудріший і спритніший, йде вчитися і живе в гуртожитку, а далі шукає роботу і винаймає квартиру. “Пані Марія, яка працює директором дитячого будинку “Рідний дім” в Корналовичах Самбірського району, сама піклується про своїх вихованців. Просить у директорів училищ, щоб дітей взяли на навчання, виділили кімнату в гуртожитку. Наголошує випускникам, що в дитячому будинку їх завжди чекають, нагодують, — розповідає Роман Московченко. — У Польщі трохи інша ситуація. У Жешуві нам розповіли, що міська влада таким дітям виділяє житло. Хоча в інших польських містах кажуть, що не все так доб­ре. Проблеми з житлом є теж. Точно такого нема в Україні, що монастирі, які мають на вихованні дітей, отримують на них гроші від держави. В Польщі таке практикують”. А діти, вони всюди однакові, каже Роман. Спочатку соромляться, а потім приєднуються до забав, розкриваються і навіть сумують, коли гості їдуть.

Товариство “Діти Христа” вже багато років проводить акцію до Дня святого Миколая для дітей-сиріт. Кожен може взяти листа до Миколая від дітей, які позбавлені батьківської опіки і зробити малечі подарунок, в такий спосіб стати помічником святого Миколая. Іменні листи роздають після Літургії на 9.00 і на 11.00 ранку у церкві Святого Архістратига Михаїла у Львові. Також за листами можна звернутися телефоном +380673132701, Роман Московченко.