Кен ХЕНСЛІ: «Коли чую про Україну, в уяві виникають дві речі: найкрасивіші у світі жінки і ваша чудова публіка»

У місті Лева знаменитий музикант виступить у шоу-пабі The Gas Station. Напередодні приїзду Кена Хенслі до Львова журналісту «ВЗ» вдалося взяти у світової зірки ексклюзивне інтерв’ю. В Україні 68-річний британський рок-музикант Кен Хенслі проведе понад тиждень. Перед Львовом музикант зустрівся з поціновувачами доброго старого року у Києві та Чернігові. А після столиці Галичини знаного рокера чекатимуть у Харкові та Донецьку.

Кен Хенслі — зірка не надто вибаглива. У побутовому райдері легенди року прописано, що музикант не літає бюджетними авіалініями, живе в 4-зіркових готелях, а на концертному майданчику потребує приватної гримерки — з туалетом, душем, дзеркалом та гарячою і холодною водою, чистими рушниками. Доступ до гримерки — лише за спеціальними перепустками. За 20 хвилин до шоу та 20 хвилин опісля сер Кен воліє усамітнитися. З їжі і напоїв на місці виступу Хенслі віддає перевагу негазованій мінеральній воді, англійському чаю, каві, червоному вину, пиву, овочам… З особливих вимог рокера: «В усіх неангломовних країнах забезпечити жінку-перекладача. Перекладачка повинна бути на концертному майданчику за дві години до шоу. Вона має перебувати на сцені біля Кена протягом всього концерту».

- Чого чекаєте від української публіки? — поцікавилася у Кена Хенслі журналіст «ВЗ».

—Намагаюсь не мати якихось особливих очікувань. Головне — підготувати шоу, наперед відпрацювати усі моменти і бути готовим викластись на всі сто. У турі Past, Present & Future везу програму із близько сотні пісень. Напередодні виступу прикидаю собі, які саме речі виконаю цього разу під гітару, а які — під фортепіано. Граю оригінальні версії пісень. Вони звучать так, як написав їх на самому початку.

- Що перше спадає вам на думку, коли чуєте про Україну чи щось українське?

— Дві речі. Найкрасивіші у світі жінки, а також ваша публіка. Тутешні люди прекрасно приймають мої пісні. Я пізно почав приїжджати з концертами до країн колишнього Радянського Союзу. Скажімо, в Росії вперше виступив у 2002 році. На моїх концертах між мною, піснею і аудиторією завжди виникає особливий зв’язок. А у ваших країнах цей зв’язок зовсім не такий, як деінде у світі. І це мені дуже подобається!

- Коли Україну відвідують гості з-за кордону, їх зазвичай частують традиційними стравами — борщем і варениками, дарують вишиванку. Що б ви хотіли привезти додому з українського турне?

— Я пробував все це. І мені сподобалось! А додому хочу привезти з України тепло аудиторії і яскраві спогади про усмішки моїх глядачів.

- Ви знайомі з творчістю українських гуртів?

— На жаль, ні. Але я переконаний, що в Україні, як і в Грузії, Білорусі чи Росії, є хороші виконавці.

- Музиканти таких знаних гуртів, як Metallica, Guns N`Roses, Red Hot Chili Peppers визнають, що ваша творчість неабияк вплинула на їхню музику. А які враження складаються у вас, коли спілкуєтеся з сучасними молодими рокерами?

— Мені важко слухати нову музику, не вдається бути об’єктивним. Я наче в постійному пошуку геніальних пісень, але так рідко їх чую… На початку своєї кар’єри я й сам надихався творчістю своїх попередників. І це природно. Дуже люб’язно з боку моїх «наступників» визнавати це. Бо ж багато хто не любить зізнаватися в тому, що у своїй творчості орієнтується на когось!

- Ви і сольний виконавець, і «командний гравець». В якому амплуа вам на сцені комфортніше?

— В обох амплуа я просто «кайфую» на сцені. Хоча до сольних виступів і до концертів з колективом готуюсь по-різному. Та й різні завдання стоять переді мною. Я завжди вчуся. Стараюся використовувати кожну можливість, яка дає нагоду стати кращим.

- Ваші виступи — не просто концерти, а своєрідні творчі вечори, під час яких публіка від вас на відстані витягнутої руки. Ви багато спілкуєтеся з прихильниками, залюбки фотографуєтеся з ними, даєте автографи… Ви вже п’ять десятиліть на сцені — вас ще «не дістали» всі ці «ритуали»?

— Ні! Я так довго чекав на те, щоб у мене просили автограф, що зовсім не збираюсь тепер від цього відмовлятись. Не мав би я аудиторії, не зробив би і кар’єри. Саме слухачі (а не компанії звукозапису, менеджери, агенти чи ще хтось) для мене найважливіші.

- У Львові ходять чутки, що вашою творчістю захоплюється львівський міський голова Андрій Садовий…

— Ха! Якщо це правда, сподіваюся, мені влаштують зустріч з ним!

- Серед ваших прихильників по всьому світу, мабуть, вистачає представників політичної еліти?

— Не зовсім. Таке трапляється тільки в країнах Східної Європи, зокрема на теренах колишнього Радянського Союзу. Але мені це подобається!