«Спочатку прийшли за Булигою, тепер – за Карадагом, а завтра прийдуть за всіма нами!»

Коли випала нагода поїхати на фестиваль “Джаз Коктебель”, погодилася відразу.І зовсім не тому, що фанатію від джазу, — скористалася нагодою, оскільки ще жодного разу не була у Криму. Вірила, що всі негативні відгуки — елементарний снобізм і звичка все “споганювати”. Але... Відразу у перший день записала себе до тих невдоволених і розчарованих. Такої “совдепії” не побачиш ні у Запоріжжі, ні в Одесі... І не лише тому, що у Криму страшенно брудно. Розумію, що це — курорт, а наш народ не вміє дотримуватися чистоти і прибирати після себе. Такої запущеності і відсутності мінімальних вкладень з боку влади у підтримку курорту не могла уявити. Як тільки вийшла з потяга “Львів-Сімферополь”, пішла брати квиток на автобус до Коктебеля. Народу до каси, як у 90-ті роки за милом і горілкою за талонами... В одній касі продають квитки відразу на всі напрямки, тож зрозуміло, що дочекатися своєї черги нереально. Значить, треба шукати інші шляхи, аби дістатися до потрібної точки. І якщо квиток до Коктебеля коштує 45 гривень, то спритні кримські дядьки з вітерцем доставлять вас «бусиком» за 70, а то і 100 гривень. Дорого? Не підходить — чекайте до вечора. Може, пощастить... Як сказав водій Коля: “У нас робота сезонна — з травня до кінця вересня. Треба заробити, щоб перезимувати”. Нормальний заробок: сім місць по 70 гривень (чи по 100) туди-назад, кілька разів на день... На заробітки за кордон не треба їхати.

Безперечно, навколо така краса! Можна писати фарбою на полотні. І місце достойне — між горами море. Але що з цим місцем зробили люди?! Жодного шматочка асфальту, який би поклали за останні десять років, — не побачите. Особ­ливо, коли в’їжджаєте у ворота з красномовною назвою “Страна Коньяков”. До готелю, у якому жили журналісти з джазфесту, асфальту взагалі нема. Таке враження, що потрапляєш у глухе село, забуте Богом і людьми, де замість дороги гостинець, всипаний камінчиками.

Не буду казати про ціни — вони справді високі. Місцеве населення не знає, як вас “покрутіше” обдерти як липку. Ціни на виноград і персики зашкалюють, картопля — по 6 гривень за кілограм, як у голодний рік. Навіть кавуни продавали по 2,50 за кілограм, хоча у Львові вже були по півтори гривні.

Єдиний у Європі згаслий вулкан Карадаг, “в ногах” якого розляглося курортне містечко Коктебель, особливої реклами не потребує. Унікальний геологічний об’єкт з багатющою флорою і фауною відомий далеко за межами Криму як науковий центр і туристична пам’ятка. Однак віднедавна навколо курортного містечка і самого природного комплексу з рідкісними видами тварин і рослин розгорівся вулкан далеко не жартівливих пристрастей.

Дорогою запитую у водія Колі, як коктебельці ставляться до того, що у їхньому містечку влада має намір зробити кар’єр. Бачила на кількох інтернет-сайтах, що громадські активісти збирають в Інтернеті підписи під зверненням до президента України Віктора Януковича “Крим проти кар’єру у Коктебелі”. Чоловік за кермом аж скипів: «Я також поставив свій підпис. Це — злочинний проект. За рахунок кар’єру збагатяться окремі особи, але їм наплювати, що вони вбивають курортний Коктебель”.

У серпні Рада міністрів Криму видала розпорядження стосовно відкриття кар’єру з видобування андезиту відкритим способом. Коктебель лежить біля підніжжя згаслого вулкана Карадаг, за кількасот метрів від національного заповідника. Кримські екологи також б’ють на сполох, пояснюючи, що відкриття кар’єру знищить унікальний заповідник і культовий курорт.

Оскільки кар’єр з видобутку андезиту ще не відкрився у Коктебелі, місцеве населення діє рішуче. На ринку, у барах, на пляжі тільки й чути про кар’єр. Кожен господар на воротах приклеїв відповідні заклики проти відкриття кар’єру, у місті збирають підписи. І якщо прості люди налаштовані рішуче, то вчені Карадагського природного заповідника не можуть перешкоджати розробці кар’єру разом із заповідником, а лише дають рекомендації різноманітним інстанціям про те, що робота кар’єру поблизу нього негативно позначиться на екологічній ситуації у цьому регіоні. За словами директора заповідника Алли Морозової, рекомендації і висновки вчених були розіслані у різноманітні інстанції. Однак, якщо до них не прислухаються, то вчений світ більше нічого не зможе зробити. Зрозуміло, вчений світ боїться “вищестоящого общества”.

Один інтелігентний сивочолий пан, який назвався Федором Івановичем, розповів журналісту “ВЗ”, що усе своє життя прожив у Коктебелі. Але такого свавілля, як зараз робиться у його рідному містечку, не пам’ятає ні він, ні старий Карадаг. Чоловік каже, що дозвіл на користування надрами отримала фірма “Стройпрогресс”, що тісно пов’язана з кримським депутатом Фрунзе Мардояном. І все це відбувається за підтримки кримського прем’єра Анатолія Могильова. “Я брав участь у мітингу, на який прийшли сотні кримчан, щоб висловити свій протест, — каже Федір Іванович. — Люди зібрали підписи під зверненням до керівництва Криму і України. Але що це дасть, коли вже все і так давно вирішено?.. Ви бачите, які у нас дороги. Коли почнуть їздити вантажівки, дороги знищать остаточно. Не кажу вже про кар’єрну пилюку. Вони обіцяють робочі місця на кар’єрі?! Ну нехай їх буде сотня: десята частина піде на керівні посади, 30-40 водіїв отримають роботу. Ну і що залишиться? Пропрацює підприємство років зо п’ять — і заглохне. А до нас перестануть їздити відпочивальники”.

Та “найціннішу” інформацію я почула з уст хіпуватого Паші з кульчиком у вусі і патлами, зібраними у хвіст на потилиці. За словами 30-річного хлопця, “хазяїном” фірми, яка займеться виробництвом щебеню, є Фрунзік (Фрунзе Мардоян. — Г. Я.). Це зараз він власник торговельного центру і за сумісництвом депутат ВР Криму від Партії регіонів. Свою кличку Фрунзік отримав ще у 90-х роках. Якби тоді кілер був “паопитнєє”, каже Паша, не було би кому підказати сьогодні Могильову, щоб створив на Карадагу кар’єр.

Жінка на ятці, у якої я купувала виноград, на моє запитання про кар’єр рознервувалася: “Ти бач, пляжі вони вирішили підсипати. А Карадаг знищити. Що, мало кар’єрів у Криму? Морський пісок за безцінь у Росію продають, а пляжі обсипати не можуть. Хочуть заробити на кар’єрі. Знімуть статус із заповідника і почнуть будувати віл­ли”.

Коли я з Коктебеля поверталася назад у Сімферополь, водій “здер” з мене 100 гривень, хоча запросив спочатку 125. Зате дозволив сісти поруч з ним. Ми проговорили усю дорогу. Почувши, що я повертаюся з джазового фестивалю, водій аж підскочив: “Фестиваль вони проводять, розважаються-забавляються. От я би запитав у жителів Коктебеля, чому вони мовчки дивляться, як їхнього лідера “закрили”?! Це ж зрозуміло, що Могильов своїми руками посадив на три роки Олексія Булигу (мер Коктебеля. — Г. Я.). А його, “мєжду прочім”, вибирали на цей пост шість разів! Цілий рік Могильов руками макіївських ментів-прокурорів “виносив мозок” Булизі, щоб щось знайти “кримінального” у його біографії. І таки знайшли. Точніше, висмоктали з пальця “страшний злочин”: у 94-му Булига передав в оренду складські приміщення без обліку оціночної вартості об’єкта. Ви такий маразм можете тверезо сприйняти? Та у 94-му ще не існувало методик оцінки! Я вам так скажу: спочатку прийшли за Булигою. Тепер прийшли за Карадагом... Завтра прийдуть за всіма нами!”.

Водій, хоч і виявився не місцевим, а сімферопольським, імені свого мені називати не захотів. Але з його слів, у Крим повертаються “славнозвісні” 90-ті. Хоча у тамті часи у числі жертв не було жодного мера. А при теперішніх “розкладах” лише за останні роки п’ятий міський голова пішов з життя насильницькою смертю.

Вбивство мера Феодосії Олександра Бартенєва, який став п’ятим у скорботному списку, сколихнуло не лише жителів міста, а й усю Україну. Бо перед цим були мер Сімеїза Кирило Костенко, мер Малого Мая­ка Леонід Малик, голова Веселовської сільської ради Ігор Юшко, мер Новофедорівки Олег Колодяжний.

Кримські доблесні міліціонери насмішили народ черговою версією стосовно загибелі Олександра Бартенєва. Попри те, що було організовано план “Перехоплення”, за гарячими слідами вбивць не затримали, зате керівництво кримського главку МВС видало “на-гора”: “...злочин було здійснено як розбійний напад з метою пограбування, оскільки злочинець забрав барсетку потерпілого з грошима”.

Такий білборд встановили при в’їзді у Коктебель.

Уявити собі тільки, що у Криму мисливці за барсетками вже озброєні обрізами (саме з такої зброї вбили мера. — Г. Я.), ось так просто спацерують з ними і заради кишенькових грошей стріляють, — треба ще десять разів подумати, чи варто їхати у Крим...

Фото автора