Трійнята сплять в одному ліжку – поперек...

село Вихопні Кам’янка-Бузького району Львівської області

У молодій сім’ї Олега Бузяка та Юлії Щирої — потрійне щастя. Поперек дитячого ліжечка лежать Захарчик, Зірочка та Золотко. Їм минуло п’ять місяців, і вся родина зітхнула з полегшенням — нарешті малята вдома й, дякувати Богові, все добре. До цього часу батькам довелося сьорбнути з гіркої чаші, адже перші місяці свого життя дітки провели у лікарні, і балансували на межі виживання.

БАБУСЯ трійнят, Світлана Іванівна, не забуде того дня, коли з нетерпінням чекала дзвінка доньки після УЗД. Кортіло дізнатися, кого бавитиме через дев’ять місяців — онука чи онучку. Юля зателефонувала: “Мамусю, ти стоїш? Краще сядь!» — продзвенів щасливий голос доньки. Новину про те, що народиться трійня, сприйняла як жарт: думала, діти її розігрують. Забула, що в їхній родині неодноразово народжувалися близнята. Медики стверджують, що таке везіння передається генетично. Тато Юлії — пан Ігор — пригадав: ще до заміжжя доньки декілька разів бачив віщий сон. До нього бігли двоє дівчаток та хлопчик. Усі — одного віку.

На зміну радості прийшли важкі будні. Всю вагітність Юля провела у лікарні. Щоб уникнути ризику викиднів, жінці зашили матку, але ситуацію ускладнювало відшарування плаценти. Періодично виникали кровотечі, протягом трьох місяців майбутній мамі забороняли вставати з ліжка. Щоб не падати духом, Юля писала вірші. За цей важкий час встигла вишити усім трьом діткам по образу.

Юля носила діток під серцем лише 6,5 місяця. На 28-му тижні почалися перейми. Жінку терміново повезли до операційної. Зробили кесарів розтин. Захарчик виявився джентльменом: пропустив сестричок Зореславу та Златославу першими. Дівчатка народилися раніше, тож братчик взяв основний удар долі на себе. Був у найважчому стані, в реанімації лежав майже місяць. Дітки важили трохи більше як по кілограму, не відкривалися легені, тож перебували на штучній вентиляції. Лікарі не давали гарантії, що малята виживуть. Батькам порадили охрестити їх просто у реанімації. Сестричкам стало легше — їх перевели у відділення. Захарчику довелося довго та мужньо боротися за життя. Юля згадує: коли простягала до нього у кювез пальчик, він міцно за нього хапався...

Недаремно кажуть, що однієї біди не буває. У Юлі діагностували тромбоз глибоких вен, поклали до лікарні. Лікування матері та дітей потягнуло шалені витрати. Позичили купу грошей.

Найщасливішим родина вважає день, коли діток дозволили забрати додому. Вони помітно підросли. Найбільше непокоїла думка: а де ж їх розмістити? Подружжя винаймає кімнатку у квартирі Юлиної тітки. Придбали ліжечко, два вживані візочки (один для двійнят і окремо — звичайний), і виявилося, що у помешканні нема де розвернутися. Сім’ю прихистили Юлині батьки, які мешкають у селі.

Коли кореспондент “ВЗ” завітала у гості до трійнят, всі члени родини були зайняті годуванням немовлят. Дітки відмовляються їсти по черзі — хочуть трапезувати всі разом, тож частувати їх доводиться утрьох. Коли когось із малят беруть на руки — інші ревнують, вимагають уваги до себе. Поки бабуся Світлана на роботі (вона — вчителька початкових класів), Юлі допомагає сусідка. Зараз вона захворіла, тож з іншого села приїхала 76-річна пані Іванка — двоюрідна прабабуся трійнят.

Подружжя з дітками ділить кімнату з молодшим Юлиним братом — 10-річним Богданком. Своє спільне міні-помешкання перегородили шафами. Хлопчик любить племінників, бавить їх, та якщо вночі не дають спати — тікає до батьківської спальні. Коли прокидається одне маля — будить усіх решту, тож родина забула, коли останній раз висипалася. Особливо нелегко доводиться молодому татові. Працює водієм, на роботу виїжджає о четвертій ранку, тож коли діти вночі вередують, не бачить сенсу лягати спати...

Раніше трійнята ділили ліжечко на трьох, та зараз вже затісно, кожне прагне мати своє місце під сонцем... По черзі сплять у візочку, хоча і там місця бракує.

“Незабаром дітки підростуть, почнуть ходити, де ж тоді ми їх розмістимо?” — бідкається молода мама.

За законом, сім’я, в якій народилася трійня, має отримати належне житло. Новоспечені батьки подали документи, їх поставили у дві черги. У загальній вони — на 25 385 місці, серед багатодітних сімей — на 1810-му.

“Мабуть, навіть ставши дорослими, діти не дочекаються цієї квартири!” — зітхає Юлія. Заробити на житло самостійно для молодої сім’ї — нереально. Кажуть, банка суміші коштує 90 грн.: її бракує навіть на день. Отже, державної допомоги вистачає лише на харчування немовлят. Памперси намагаються купувати оптом, адже щодня витрачають 15 штук.

Незважаючи на труднощі, молоді батьки почуваються щасливими. За рік до народження дітей Юля брала участь у конкурсі “Міс Високий Замок”, вийшла у фінал. Отримала пропозиції від багатьох модельних агенцій, але вирішила присвятити себе сім’ї. Перед тим, як стати мамою, встигла закінчити факультет журналістики Франкового університету, тож планує “відстрілятися одним декретом за три” й зробити професійну кар’єру.