Свято на вулиці Вірменській

Пощастило ж мешканцям вулиці Вірменської — на їхній вулиці було свято! Та не один день, а цілих три — з 13 по 15 вересня. Цьогорічні урочистості приурочені до святкування 650-річчя Вірменського катедрального собору, який є однією з архітектурних перлин нашого міста, та посвячення відреставрованого унікального дерев’яного вівтаря “Голгофа”.

«Голгофу» урочисто відкрили у неділю, 15 вересня — за участі керівництва міста й області, міністра культури Польщі, духовенства Вірменської апостольської церкви, вірних. Очолив святкову молитву архієпископ Української єпархії Вірменської апостольської церкви Григоріс (Буніатян). Роботи з реставрації “Голгофи” три роки проводила група польських і українських спеціалістів. Від 2006 року тривають реставраційні роботи у Вірменському катедральному соборі. Загальний кошторис від 2006 до 2012 року становить близько 3,9 млн. грн.

...Кореспонденти “ВЗ” прогулялися цими вихідними Вірменським кварталом. У повітрі — запах смажених ковбасок, шашлику. Київський гурт «Топ Оркестра», у складі якого вірмени, євреї, болгари, українці, запалює публіку. Офіціантки однієї з кав’ярень не втримуються на місці, підтанцьовують. Один із музикантів, Микола, грав не лише на барабанах, а й на... пластмасовій нозі, одягнутій у чорні панчохи. Хлопець може зіграти і на бруківці, і на ринві…

Співала вірменською чарівна Вардуї Диланян. Почесний гість свята — всесвітньо відомий вірменський музикант, народний артист Вірменії, майстер гри на дудці, професор Єреванської державної консерваторії імені Комітаса композитор Дживан Гаспарян. Організатори мали сумнів, чи вдасться запросити до Львова таку зірку світового масштабу. Свого часу він виступав на одній сцені зі Стінгом, іншими не менш відомими артистами, отримав премію «Оскар» за найкращий саундтрек (до фільму “Гладіатор”). Але, хоча Дживану Гаспаряну 85 років, поважний вік не став не заваді візиту до нашого міста. Публіка очікувала на Гаспаряна дві години (виступ дещо затримався), але таки дочекалася. На Вірменській не було де яблуку впасти… А у неділю, 15 вересня, ввечері в оперному театрі відбувся святковий концерт, присвячений вірменському святу.

На свято рідної вулиці приїхало чимало вірмен, які не один рік живуть у різних куточках України. Чимало з них непогано говорять українською. Я познайомилася з відомим вірменським художником, який з 1992 року живе і працює у Києві — Борисом Егіазаряном. Він купував вірменські ляльки- мотанки (малюсінькі обереги). «Дуже сумую за Вірменією, — зізнався пан Егіазарян кореспонденту «ВЗ». — Вибачте, що я українською не так гарно розмовляю, але я дуже люблю українську мову. Україна стала для мене другою батьківщиною. Мені як художнику не раз пропонували жити в Америці та Швейцарії, це були серйозні, дуже вигідні пропозиції, але я відмовився. Я нікуди звідси не поїду (усміхається). Україна багата духовно, у неї великий потенціал. Я впевнений, не через 5-10 років, як говорять, а через три роки Україна буде однією з найуспішніших європейських держав».

Ось і легендарна «Вірменка». Директор кав’ярні пані Лілія працює тут близько п’ятнадцяти років (раніше тут керувала її мама). Це одне з найстаріших кафе у місті, тут чи не вперше у Львові почали готувати каву по-східному (в турці на піску). «Вірменка» — культове місце ще з радянських часів, колись за кавою тут стояла черга. Сьогодні ароматний напій коштує тут 10 грн. (у сусідніх кав’ярнях — 14 грн.).

Народ підходить до ляди з пляцками і запитує, чи це не вірменські страви. Шматочок галицького пляцка (грамів 150) коштував недешево — 23 грн. Вірменські страви я таки знайшла, їх на святі було не так багато як хотілося. Жингалов хац — паляниця з зеленю (всередині — шпинат, кропива, кінза, одне слово, дев’ять різних видів трав), її вартість — 49 грн. Працівник вірменського ресторану пан Армен розповів, жингалов хац — ексклюзив, цю страву в Україні готують нечасто. Усі охочі могли купити у вірмен бастурму з яловичини, гату (це такі рулетики — вірменські ласощі), чурчхелу (ниточка з горіхами, зверху вкрита вишневим сиропом), коштує 30 грн.