Яке ж весілля без тамади?

«Родичі, родина, ось прийшла година! Музики грайте, нашу молоду пару зустрічайте! Підходьте матері до своїх дітей близенько, будуть вони вклонятись вам низенько!». Ось так під звучання музики і задивлені погляди гостей, професійний тамада Віктор Мокрій зустрічає молоду пару.

Хто б повірив, що за освітою цей комунікабельний і креативний чоловік, якому вдається підбадьорити, запалити і заспокоїти весільну публіку, — філософ-філолог. Філософську освіту Віктор Мокрій здобув в Італії, філологічну — у Львівській політехніці. Під час навчання, на вихідних чи влітку він працював дитячим аніматором. Тоді друзі порадили спробувати себе у ролі ведучого. На його оголошення в газеті швидко відгукнулась молода пара.

«Наречена була з Дніпропетровська, її майбутній чоловік — зі Швеції. Своє весілля вони хотіли справити у Львові», — пригадує своє «перше весілля» пан Віктор. Коли приготування були майже завершені, молода попросила тамаду, аби він під час забави сказав хоч декілька слів англійською, бо на весіллі будуть гості зі Швеції і Польщі. Яка ж була радість наречених, коли вони зрозуміли, що тамада не тільки кидає кілька завчених англійських фраз, а й може вести весілля іноземною. «До шведів і поляків (молодий мав польське коріння) говорив англійською, потім це дублював на українську для гостей молодої. Коли в мене вже голова боліла від цих транслейтів, українці почали перекладати полякам, а поляки — вслухатись, аби зрозуміти нашу мову, — пригадує тамада. — Коли наприкінці весілля поляки підійшли і подякували, зрозумів, що недаремно надривався!». Довелось тамадувати і на українсько-турецькому весіллі. Запам’яталось, як турки намагались виконати українські весільні традиції краще за українців. «Молодий і його родина були зосереджені на наших традиціях, як малі діти. Вони телефонували, питали по 100 разів як робити те і те: після того як зняли вельон, танцювати з молодою, чи садити її на коліна”, — каже Віктор.

Чоловік зізнається: раніше слово тамада викликало неприємні асоціації. Вважав їх гультяями та нехлюями. Тепер розуміє, яка це відповідальна робота -підготовка весілля займає купу часу, до жартів треба ставитись серйозно, аби нічого ненароком не образити, конкурси придумувати такі, які будуть цікаві усім гостям. Тому програма весілля узгоджується з молодими, обов’язково треба з’ясувати, чи будуть на весіллі люди старшого віку, кому з гостей варто надати слово, чи є у родинах теми, на які накладено табу (аби уникнути відповідних жартів)... Утім, які конкурси готує для гостей, ніколи не розповідає молодятам. «Це їхнє весілля, тому їм має бути цікаво. Кажу їм, якщо я вам сподобався, мусите мені довіритись», — каже. Але додає — на вульгарні конкурси у нього табу.

Та головне, вести забаву так, аби самому отримувати задоволення. «Ще працюючи з дітьми, помітив: коли затіваєш якусь гру, будучи змученим, без особливого бажання, вона не йде. Та коли ця гра подобалась насамперед мені, тоді і діти легко в неї входили», — розповідає Віктор Мокрій.

Як і у кожній роботі, без курйозів на весілля не обійтись. Найчастіше понервувати змушує апаратура — вдома все перевірив-перепровірив, приїжджє на весілля, а щось відмовляється працювати. Тоді доводиться переналаштовувати все по-новому, а то й кричати без мікрофона. Та інколи понервувати гостей та батьків змушують і самі наречені — то не зовсім доречною поведінкою, то невдалим жартом. Скажімо, на весіллі у Тернополі молода, дякуючи батькам і гостям, жартома сказала: «Вибачте, якщо щось не так, на другий раз буде краща». У залі запала тиша — тільки тамада розсміявся.