Передплата 2024 «Добре здоров’я»

Сейф з грошима, детектор брехні і хабарі

У деканаті біологічного факультету ЛНУ ім. І. Франка побили горщики так гучно, що стало чутно далеко за межами університету

У тихій гавані біологічного факультету Львівського національного університету ім. І. Франка розгулявся неабиякий шторм. Працівниці деканату — Оксана Ковальська, Роксана Дембіцька та Ганна Ревега — заявляють, що декан факультету Ігор Хамар звинуватив їх у зникненні близько 30 тис. грн. з його кабінету, змушував проходити “допит” на детекторі брехні та вимагав написати заяви на звільнення за власним бажанням. І це при тому, що одна з працівниць — вагітна. Ігор Хамар будь-які звинувачення у свій бік відкидає. Він переконаний, що «такі заяви — не що інше, як публічне переведення стрілок, адже зараз триває службове розслідування роботи працівниць деканату: маємо звернення студентів, що у них вони брали хабарі».

До ГАЗЕТИ «Високий Замок» звернулися троє працівниць деканату біо-логічного факультету ЛНУ ім. І. Франка з проханням допомогти розібратися у конфлікті з деканом. «У жовтні минулого року, за словами декана Ігоря Хамара, з його кабінету зі сейфа зник-ла значна сума грошей, — розповідає кореспондентові «ВЗ» Оксана Ковальська. — Він сказав, що підозрює у крадіжці нас — працівниць деканату, — і дає нам кілька днів на те, щоб повернути гроші у сейф. Суму декан називав різну: то 30 тис. грн., то 28 тис. грн. Нас попередив: якщо гроші не з’являться, приведе слідчого і принесе детектор брехні. Звісно, ми ніяких грошей не повертали, адже нічого не брали. Тема замнулася, ані слідчого, ані міліції декан не викликав». Наявність такої суттєвої суми у сейфі деканату пані Оксана пояснює так: «Щороку у квітні на біологічному факультеті проходить конференція “Молодь і поступ біології”, на яку університет виділяє кошти. Окремо збирати на неї гроші з учасників конференції факультет не має права. Але за розпоряд-женням декана це робиться. Ці гроші мали б іти на потреби тієї кафедри, яка організовує конференцію, але цьогоріч вони чомусь зберігалися у кабінеті декана в сейфі, ключ від якого має лише Ігор Хамар».

«Вдруге розмова про зниклі гроші виникла лише через півроку — 6 березня, коли Ігор Хамар без попередження привів на факультет пана з поліграфом і сказав нам проходити детектор брехні, — продовжує розповідь Оксана Ковальська. — Намагалася відмовитися, мотивувавши це тим, що вагітна (11 тижнів). Декан наполіг, завів мене у свій кабінет і залишив там наодинці із поліграфологом. Попросила цього пана представитися, показати посвідчення, ліцензію на прилад. Але він лише сказав, що звертатися до нього можна Василь Михайлович, і показав зі своїх рук договір на роботу, підписаний з деканом. Почав мене запитувати, чи в повноцінній сім’ї я виховувалася, чи маю зв’язки з кримінальними авторитетами, чи християнка... Зауважила, що ці питання не стосуються сейфа та грошей, і що не буду з ним більше говорити, хіба що в присутності ректора чи голови профспілки. На це він сказав: «Може, тобі ще президента привести?» і наголосив, якщо відмовлюся проходити поліграф, це означатиме, що гроші вкрала саме я. Тоді погодилась. Він одягнув мені на голову, ноги, груди датчики і сказав не рухатися. А коли від болю в животі порухалася, звинуватив у тому, що аферую і сказав починати все спочатку. Не витримала і вийшла з кабінету. Ганна Ревега також відмовилася проходити поліграф. Роксана Дембіцька була у той день на лікарняному. Ще одна працівниця, Анна Масловська, таки пройшла детектор брехні, сиділа там близько 4 годин».

«Після цього я, Ревега та Дембіцька пішли до ректора університету, написали на його ім’я колективну скаргу на перевищення повноважень декана, — розповідає від імені працівниць деканату пані Оксана. — Зустрітися з паном Вакарчуком нам не вдалося, адже у нього був день народження, тож розмовляли з проректором Звениславою Мамчур, яка одразу покликала Ігоря Хамара. Розповіли їй ситуа-цію, в якій опинилися, вона ніяк не відреагувала. У той же ж день мені від пережитого стало погано, і мене госпіталізували через загрозу викидня. Мама подзвонила до декана, щоб зрозуміти, чому він довів її доньку до такого стану. Він їй відповів, щоб приїхала до нього. Під час зустрічі сказав мамі, що бачить вихід із ситуації — заява на звільнення від мого імені, яку вона може написати замість мене. Наступного дня мене, Ревегу та Дембіцьку викликали на засідання, де був декан, два його заступники і Мамчур. Там мені сказали: «Ось листок — пиши заяву на звільнення за власним бажанням». Питаю: «Чому?». «На вас були скарги від студентів, що ви вимагаєте у них гроші (200 доларів) за переведення з платної форми навчання на бюджетну». Відмовилася писати заяву. Про сейф і зниклі гроші вже ніхто не згадував». «Після Ковальської я зайшла до кабінету на засідання, — розповідає Роксана Дембіцька. — Під впливом емоцій та тиску, що відчувала, написала заяву на звільнення. На ній вони поставили дату заднім числом — 15 лютого. Згодом зрозуміла: якщо піду з факультету, то це означатиме, що визнаю свою провину і той факт, що вкрала гроші, брала хабарі... Написала заяву, що відкликаю заяву на звільнення».

Оксана Ковальська працює в деканаті 5 років, Роксана Дембіцька на біологічному факультеті — 26 років, Ганна Ревега — 55 (працює в деканаті з 16-ти років). Працівниці деканату кажуть, що не мають наміру подавати на декана до суду, а публічного розголосу надають ситуації, щоб застрахувати себе від звинувачень у крадіжці і хабарництві. Кажуть, бояться, якщо звільняться, то потім на них повісять всіх собак. Описані кроки декана пояснюють тим, що він, мовляв, хоче набрати новий штат працівників у деканат, тому робить все, щоб звільнити старих. А оскільки підстав для звільнення немає, за їхніми словами, вигадує історії з крадіжками грошей, скаргами студентів. Вирішення ситуації вони бачать у публічних вибаченнях Ігоря Хамара на вченій раді університету, які б зняли з них звинувачення і прояснили історію з сейфом. Працівниці зазначають, що коли почали публічно говорити про цей скандал, декан спробував зам-нути ситуацію, мовляв, працюйте, як працювали, а там побачимо.

Декан біологічного факультету Ігор Хамар бачить ситуа-цію, що склалася, зовсім по-іншому. Із кореспондентом «ВЗ» він спілкувався у присутності завідувачів кафедр факультету, які підтверджували його слова. «Працівниці деканату звернулися до керівництва університету, і за їхніми поданнями я отримав розпорядження провести службове розслідування, — зазначає він. — Але причини розслідування не ті, які вони подають вам… Ці люди оприлюднюють інформацію, яка не відповідає дійсності, таким чином намагаю-чись втримати себе у цьому колективі. До моменту завершення службового розслідування його деталей оприлюднювати не можу. Яке буде рішення керівництва, звільняти чи не звільняти працівників, наразі не відомо. Можемо підозрювати людину у чому завгодно, але її вину ще треба довести».

— Службове розслідування проводиться за фактом того, що ці працівниці вимагали і брали хабарі від студентів, щоб перевести їх з платної на бюджетну форму навчання?

— Так. Є конкретні заяви студентів (демонструє їх. — О. З.). Це розслідування ініціювали студенти та їхні батьки.

— З деканату із сейфа зникали гроші?

— У мене нічого не крали. Факту збереження ні своїх, ні чужих коштів у деканаті я не підтверджую. Це не відповідає дійсності.

— Чи був на факультеті поліграфолог?

— Зазначені працівники жодної перевірки на поліграфі не проходили. А якби такі пропозиції були, то право людей — відмовитися проходити детектор брехні. Ніхто силою нікого ні до чого не змушував.

— Але була людина з поліграфом? Ви пропонували працівникам пройти детектор брехні?

— Нічого я їм не пропонував. Їхні розповіді — це намагання вийти із ситуації, очорнивши чи почавши тиснути на інших людей.

Схожі новини